Читати книгу - "Кремлівський плагіат. Від "шапки Мономаха" до кепки Ілліча"

Л. Лаґін запозичив у Т. Ґатрі тільки сюжет — сучасна людина знаходить арабського джина і той виконує її бажання, але в іншому між двома творами є відмінності. У Т. Ґатрі: джина, ув’язненого в мідний глечик царем Соломоном, звільняє молодий лондонський архітектор, якому не вистачає грошей для вдалого одруження. Джин спочатку йому допомагає, а потім виявляється вкрай сварливим типом і намагається вбити свого визволителя. У Л. Лаґіна джина Гасана Абдурахмана ібн Хотаба звільняє в радянській Москві піонер Волька і перековує старорежимного Хотабича в радянську людину. “Старий Хотабич” був створений у дусі типової радянської пропаганди: стандартні подарунки джина — палаци й коштовності — радянському піонерові не потрібні, а Хотабича він перевиховує.

Згодом книжка виходила в нових редакціях. Причиною були зміни, що відбулися в СРСР й у світі після 1938 року. Наступні редакції містять вставки антикапіталістичної спрямованості. Вихід першої редакції 1953 року припав на розпал так званої “боротьби з космополітизмом”, через що в ній містилися вкрай різкі випади на адресу імперіалізму, США, постколоніальної влади Індії тощо. Ця редакція мало відома, тому що в новій, випущеній через два роки, всі ці правки були вилучені, але були додані нові.

Версія 1955 року дещо більша за оригінал, оскільки цього разу були додані цілі розділи. Наприклад, у стандартній версії герої повісті потрапляють до Італії, яка страждає під владою Муссоліні, а в розширеній версії — під владою капіталістів. У редакціях 1953 і 1955 років автор не брав участі. На обкладинці і на останній сторінці він був позначений тільки як “Л. Лагин”, без розкриття повного імені та по батькові.

Цікаво, що плагіат із Хотабичем триває і в сучасній Росії. Так, наприклад, у книзі Л. Лаґіна “Старий Хотабич”, що вийшла у видавництві “Эксмо” в 2011 році, ілюстрація на обкладинці книги один в один повторює радянський плакат 1950-х років “Здійснилися мрії народні”. Дизайнер лише домалював бороду і чалму.

Очевидно, багато росіян пам’ятають радянський мультфільм про чарівника Смарагдового міста, дівчинку Еллі та її друзів, створений за мотивами казки письменника А. Волкова.

Ось тільки “мотиви” радянський письменник запозичив у свого американського колеги Л. Баума, творця чарівної країни Оз.

“Чарівник країни Оз” Л. Баума вийшов друком у 1900 році. Сюжет казки добре знайомий радянським читачам, навіть якщо вони її не читали. Будиночок, у якому жила дівчинка з родичами і песиком, ураган переносить в чарівну країну. Тепер їй треба розшукати чарівника Смарагдового міста — він допоможе повернутися додому. Дорогою вона зустрічає Опудала, Залізного Дроворуба і Боягузливого Лева.

Лаймен Френк Баум народився в містечку Читтенанґо (штат Нью-Йорк) у 1856 році. Хлопчик почав писати вже в ранньому віці. Побачивши це, батько купив іграшкову друкарську машинку, на якій Френк разом із братом Генрі друкували домашній журнал. Надалі Л. Баум став журналістом, був редактором газети “Піонер Дакоти”, писав публіцистичні статті на політичні теми. Так було доти, аж поки в один із травневих вечорів 1898 року в нього в господі не зібралася, як зазвичай, своя і сусідська дітвора. Тоді у господаря й з’явилася казка про дівчинку Дороті, її друзів, чарівника та їхні дивовижні пригоди в якійсь казковій країні.

Книжки Л. Баума про країну Оз одразу ж стали користуватися великою популярністю. Вони були десятки разів екранізовані, породили безліч наслідувань і пародій.

Але якщо це комусь можна, то чому не можна мені, — так, напевно, подумав син відставного фельдфебеля А. Волков, коли відкривав книжку Л. Баума про країну Оз. Що з цього вийшло, добре відомо. У 1939 році в СРСР з’явилася дитяча казка “Чарівник Смарагдового міста”.

Спочатку А. Волков узявся перекладати цю книгу для того, щоб повправлятися у вивченні англійської мови. Однак у процесі перекладу він змінив деякі події і додав нові пригоди героїв.

Як і у випадку з А. Толстим, А. Волков із чудового міфу, повного філософії, зробив просто розважальну казку, обрубавши багато “зайвих”, як йому здавалося, сюжетних ліній. У Л. Баума сучасники роздивилися найгострішу політичну сатиру на тодішніх політиків (Великий Оз — це президент Маккінлі, Опудало — президенти Гаррісон і Клівленд, Залізний Дроворуб — Рокфеллер, відьми — олігархи, які фактично керували країною, Боягузливий Лев — військові кола й армія США). У А. Волкова ж дівчинка Еллі просто долає тяжкі випробування, щоб заслужити право звернутися по допомогу до чарівника.

У наступних виданнях, починаючи з 1959 року, у А. Волкова і образи персонажів, і пояснення подій значно змінені, що створило свою атмосферу Чарівної країни, яка помітно відрізняється від країни Оз. Книжку стало легше читати, але глибокий філософський зміст був утрачений.

Росіяни дуже пишаються своєю мовою, називаючи її не інакше,