Читати книгу - "Снігуронька на замовлення, Альма Лібрем"

Не лишаючи жодного шансу на суперечки, Сергій Петрович сам забрав у сина ключі він авто і впевнено рушив до сходів.

- Через хвилин п'ятнадцять щоб були готові, а то сам поїду! – пролунало вже з першого поверху.

Дана та Вітася переглянулись і одночасно сердито подивились на Котовського.

- Ти змушуєш нашого батька, чоловіка в літах, таскатись по магазинам! – звинувачувально вигукнула Богдана. – І це замість того, щоб допомогти нам самому та залишити тата вдома!

- І полишити на нього чотирьох маленьких дітей? – посміхнувся Котовський. – То якийсь не дуже гарний відпочинок. Крім того, тато сам проявив ініціативу. Він вже давно в мене авто просив, то я все відмахувався, а тут такий чудовий привід… Так що, дівчатка, гарної вам поїздки. А за дітьми ми з Олею, так вже й бути, приглянемо. Правда, люба?

- Правда, - відповіла я і, не стримавшись, додала, - любий.

- Ти б хоч вдяглась! – прошипіла Вітася. – А не дефілювала перед дітьми та сторонніми чоловіками в одному халаті!

- Так я надихаюсь прикладом зрілої жінки, - не втрималась я. – І добре, що залишаюсь вдома… Треба ж ще зібрати речі, які Дана в іншу кімнату перенесла, повернути їх на місце, - я схрестила руки на грудях, - а то я від Дані нікуди переїжджти не планую. Пробач, Богдано, - я поглянула на неї. – Дуже шкода, що твої старання виявились просто безглуздими…

Тяжке зітхання з мого боку виглядало не те щоб дуже природньо, але Богдана тільки зміряла мене злим поглядом і кинулась геть. Вітася затрималась на кілька секунд, подивилась на Котовського, щоб впевнитись, що він нічого не знає про її вчорашні пригоди, але Котовський демонстративно обійняв мене за плечі та ласкаво посміхнувся Віталіні.

- Як добре, - протягнув він, - що в мене наречена, яка все розуміє та ніколи не влаштовує сцен ревнощів на пустому місці. А то міг би статись такий скандал… Було б образливо, враховуючи, що я тут ні до чого.

Віталіна помітно зблідла, фиркнула та демонстративно повернулась до Котовського спиною і зробила вигляд, що дуже поспішає кудись втекти. Здається, розуміння того, що Данилові відомі її пригоди, Вітасю ніскілечки не порадували. Чи вона чекала, що Данило, уявивши в своєму ліжкові неприємну йому жінку в одній лише білизні, тієї ж миті загориться великим коханням та помчиться до неї, зігріватиме своєю пристрастю?

Враховуючи те, який у Котовського був великий вибір в столиці і скільки до нього, я впевнена, клеїлося дівчат, якби він хотів знайти собі коханку на одну ніч, давно би то зробив. На будь-який смак, куди краще Вітасі! Ні, невже можна бути такою дурною, щоб ловити дорослого успішного чоловіка на секс? Він ж не який-небудь хлопчик і не стариган, для якого жінка в ліжку – це свято, а якщо вже вона демонструє великий захват від всього, що відбувається, то одразу і одружуватись можна! Мені завжди здавалось, що самодостатній молодий чоловік на таке не клюне.

І, ймовірно, я не помилялась.

- Які в них чудові методи зваблення, - протягнула я, не стримавшись. Вітася вже цього почути не могла, зате Данило м'яко розміявся, обіймаючи мене трохи міцніше.

- Ну так це ж не діє, - протягнув він. – Не розумію, на що вони розраховують? Я що, з голодного краю?

- Ну, Вітася – приваблива жінка, - невпевнено протягнула я.

- Ти знаєш, скільки в місті можна знати привабливих жінок? – підтверджуючи мої підозри, промовив Котовський. – Вибач за відвертість, але для задоволення фізичних потреб можна знайти менш проблемний варіант, було б бажання. А коди є почуття, я якось не звик зраджувати. І не думаю, що варто обзаводитись такою звичкою.

- Не варто, - я вивернулась в його руках та повернулась до Данила обличчям. – Вірність – це взагалі дуже гарна якість.

- Радий чути, - посміхнувся Котовський, схиляючись до мене.

Він вже майже поцілував мене – і, якщо чесно, я була б геть не проти, якби не дитячий вереск, що долинув звідкись зі сходів.

- Боюсь, - зітхнула я, - що всі твої спроби звабити наречену доведеться трохи відкласти.

- Це б то чому?

- Тому, що позбутись від двох жінок, які поспішають на шопінг, набагато простіше, ніж від чотирьох дітей в одному великому будинку, - посміхнулась я. – І Вітася таки права, мені треба одягнутись.

І, хоча Котовський явно був би не проти дивитись на мене в халаті, я все-таки вивільнилась з його обіймів, плануючи ще один не надто приємний день в компанії шуму, криків і вечірньої втоми.

Ні, все-таки, в одному Віталіна права. До чотирьох дітей я ще точно не готова.