Читати книгу - "Втекти від долі, Дана Лонг"

До весілля все готово і вже завтра ми станемо чоловіком і дружиною. Я досі не можу в це повірити, але водночас чекаю цього дня з нетерпінням.

З моменту, коли Влад зробив мені пропозицію, минуло два місяці. Я попросила його відкласти весілля, до того часу, поки мене не перестане мучити токсикоз, бо хочеться насолодитися святом сповна, а не провести половину дня у вбиральні. Він погодився, і ми вирішили одружитися через два місяці.

Батьки приїхали напередодні весілля і розташувалися в одній із гостьових спалень. Я теж вирішую провести ніч перед весіллям в іншій кімнаті, що не дуже подобається Владу.

– Як це ти спатимеш окремо? А я? – він дивиться на мене жалібними очима наче у кота.

– Потерпи одну ніч, а завтра я вся твоя, – грайливо відповідаю йому і виводжу пальцем візерунки на його грудях.

– Я не можу терпіти. Так сильно хочу тебе, що все болить унизу. Ось, помацай, відчуваєш, – він веде моєю долонею донизу і притискає до свого паху.

– Владе... співчуваю, що в тебе... гм... болить, але я хочу, щоб усе було ідеально. Наречена, між іншим, ніч перед весіллям має провести в будинку батьків. А оскільки в моєму випадку це не зовсім зручно, то я просто переночую в іншій кімнаті.

– Гаразд, – нарешті здається він, – але завтра я спитаю з тебе на повну.

– Домовилися, – ніжно цілую його в губи.

Уночі я дуже довго перевертаюся в ліжку і не можу заснути. Позначається хвилювання перед завтрашнім важливим днем. Згадую, за яких обставин відбулося наше знайомство, як зав'язалися наші стосунки, через що нам довелося пройти.

Моє життя кардинально змінилося за останні сім місяців. Але я ні про що не шкодую, адже зараз я по-справжньому щаслива. Кладу руку на живіт і відчуваю тепло, що виходить від нього. Наш малюк ще такий маленький, але я вже дуже сильно його люблю і чекаю. Влад відчуває ті ж почуття, він часто гладить мій живіт і навіть іноді розмовляє з ним. Обожнюю такі моменти.

Не приховую, що для мене стало справжнім полегшенням те, що Даня прийняв той факт, що у його батька з'явиться ще одна дитина, і наша сім'я скоро побільшає на одну людину. Якщо спочатку Даня поставився негативно до цієї ситуації, то тепер він сам із нетерпінням чекає на народження свого брата або сестри.

Наступного дня я стою перед дзеркалом і не можу відвести від себе очей. На мені вдягнена розкішна біла сукня приталеного силуету з довгими рукавами з шифону, шикарним вирізом спереду, відкритою до лопаток спинкою і багатошаровою спідницею, яка вільно спадає, переходячи у шлейф.

Я довго не вибирала весільну сукню. Побачивши в каталозі, вона мені відразу сподобалася, а одягнувши, просто закохалася в неї. Я вирішую обійтися без фати, достатньо прикраси в зачісці. Мені роблять приголомшливий макіяж і зачіску, прикрасивши її гребенем з розсипом кристалів Swarovski, кришталевих намистин і натуральних перлів.

– Яка ти в мене красуня, – усміхається мама, радісно витираючи сльози.

– Ой, матусю, щось я страшенно нервую. Подивися, як руки тремтять, – я витягую перед собою долоні й демонструю свої тремтячі пальці.

– Мені теж було страшно, коли я виходила заміж за твого тата. Рівно до того моменту, поки не поставили підписи в РАЦСі. А вже потім розслабилася і насолоджувалася святом. До речі, як ти почуваєшся? Нудота не турбує?

– Усе гаразд. У мене вже минув токсикоз.

Раптово в кімнату входить тато, тримаючи за руку Даню. Побачивши мене, він завмирає на мить і дивиться із захопленням.

– Ланочко, ти маєш вигляд... – він не може підібрати слова.

– Як принцеса? – підказує Даня.

– Бери вище онучок, як королева, – тато підморгує Даньці.

Я нервово посміхаюся і знову розглядаю себе в дзеркалі.

– А що? Я щось не те сказав? – знижує голос тато.

– Дім, давай не будемо, у Лани і без нас передвесільне хвилювання, – мама бере батька під руку.

– Ну, що, пора! А то всі вже, напевно, зачекалися, – я намагаюся взяти себе в руки, наскільки це можливо, надягаю білий кейп поверх сукні, беру весільний букет і прямую назустріч своєму щастю.

Ми вирішили зробити виїзну реєстрацію в парку, в якому відбулося наше знайомство. На диво день сьогодні дуже сонячний і теплий. У парку встановили весільну арку з живих квітів, розмістили стільці для гостей, запросили музикантів.

З боку Влада зібралося досить багато гостей. З мого ж боку їх було зовсім мало, лише мої батьки, Михайло з Дмитриком, моя подруга Ангеліна зі своїм хлопцем і колеги з роботи.

Жінка, яка реєструє наш шлюб, виголошує урочисту промову, після чого ми озвучуємо свої клятви одне одному й обмінюємося обручками, скріпивши наш союз пристрасним поцілунком під бурхливі оплески гостей.

– Тепер ми сім'я. Ти щаслива, кохана? – Влад притискає мене до себе і не поспішає розтиснути обійми.

– Безмежно, – усміхаюся йому.

Чоловік нахиляється, і ми знову зливаємося в пристрасному поцілунку, під звуки овацій наших гостей.

Наш святковий банкет проходить в одному з найрозкішніших ресторанів нашого міста. Дівчата організатори постаралися виконати свою роботу на відмінно. Декорування банкетної зали витримано в єдиному стилі, всі деталі підібрані зі смаком. Кухарі також постаралися здивувати гостей смачними стравами і їх незвичайною подачею.