Читати книгу - "Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»"

Міський цвинтар

Вісл-Стоп, Алабама

19 квітня 1988 р.

На другий Великдень після смерті місіс Тредуд Евелін вирішила будь-що сходити на цвинтар. Вона купила гарний букет білих великодніх лілій і поїхала на своєму новому рожевому «кадилаку», пришпиливши брошку у формі джмеля, всіяного 14-каратними камінцями і зі смарагдовими очима — ще одну винагороду.

Сьогодні вранці вона була на врочистому сніданку з колегами по «Мері Кей», тож вирушила ближче до вечора. Більшість відвідувачів уже встигли піти, але цвинтар був повний яскравих великодніх прикрас усіх кольорів райдуги.

Евелін довелося проїхати трохи довше, перш ніж вона знайшла родинну ділянку Тредґудів. Перша могила, на яку вона натрапила, належала Рут Джеймісон. Пройшовши далі вздовж ряду, вона побачила великий подвійний надгробок із янголом:

ВІЛЬЯМ ДЖЕЙМС ЕЛІС ЛІ КЛАУД

ТРЕДҐУД ТРЕДҐУД

1850–1929 1856—1932

Улюбленим батькам, не втраченим,

а таким, що пішли раніше туди,

де ми знову зустрінемось

Поряд з ними було:

ДЖЕЙМС ЛІ (БАДДІ) ТРЕДҐУД

1898–1919

Юнак, що покинув нас дочасно,

але назавжди залишився в наших серцях

Вона знайшла могили Едварда, Клео і Мілдред, але ніяк не могла знайти своїх друзів, і вже починала панікувати. Де місіс Тредґуд?

Нарешті в наступному ряду праворуч вона побачила:

АЛЬБЕРТ ТРЕДҐУД

1930–1978

Наш янгол на землі, який знайшов спокій в обіймах Ісуса

Вона глянула на могилу поруч з Альбертовою, і там було написано:

МІСІС ВІРДЖИНІЯ (НІННІ) ТРЕДҐУД

1899–1986

З поверненням додому

Тієї ж миті спогади про доброту цієї жінки наринули на неї, і вона зрозуміла, як сильно тужить за померлою. Зі сльозами на очах вона поклала квіти й почала обривати дрібні бур’яни, що наросли навколо надгробка. Евелін втішала себе думками, що в одному можна бути певною: якщо рай існує, місіс Тредґуд неодмінно там. Чи зустрінеться ще коли-небудь на землі така чиста, нелукава душа? Евелін сумнівалася.

Як дивно, думала Евелін. Завдяки знайомству з місіс Тредґуд вона вже не так боялася старіти й умирати, як колись, та й сама смерть тепер виглядала для неї зовсім інакше. Навіть сьогодні її не полишало відчуття, що місіс Тредґуд просто вийшла до сусідньої кімнати.

Евелін тихо заговорила до подруги:

— Пробачте, що не приїхала раніше, місіс Тредґуд. Ви ніколи не дізнаєтеся, як часто я думала про вас і шкодувала, що вже не зможу поговорити з вами. Мені так гірко, що я не побачилася з вами перед вашою смертю. Мені просто не спало на думку, що я можу ніколи більше вас не побачити. Так і не встигла вам подякувати. Якби не наші недільні розмови, не знаю, що б я робила.

Вона зупинилася на мить і продовжила:

— Я здобула нам той рожевий «кадилак», місіс Тредґуд. Гадала, що це зробить мене щасливою, але, знаєте, без вас мені навіть наполовину не так радісно на ньому кататися. Як часто я мріяла, що приїду й заберу вас, і ми поїдемо на недільну прогулянку або до Оллі на барбекю.

Продовжуючи виривати бур’яни, вона дісталася іншого краю надгробка й говорила далі:

— Мене попросили трохи попрацювати в групі психологічної підтримки в університетській лікарні. І знаєте, я можу, — вона засміялася. — Я казала Еду, що вже точно впоралася б із хворобою, на яку страждала сама.

І ви не повірите, місіс Тредґуд, але я стала бабусею. Двічі. Дженіс народила дівчат-близнючок. А пам’ятаєте матір Еда, Велику Матусю? Так от, ми перевезли її до «Маєтку жайворонків», і там їй подобається більше. Я теж рада… Після вашої смерті я зненавиділа «Трояндову терасу». Останнього разу, коли я там була, Джинін розповіла, що Веста Едкок досі божеволіє, ніяк не оговтається після від’їзду містера Даневея.

Усі сумують за вами: Джинін, ваші сусіди Гартмани… Я їздила туди й забрала речі, які ви мені залишили, і тепер постійно готую за тими рецептами. До речі, з останнього разу, як ми бачилися, я скинула дев’ятнадцять кілограмів. Маю скинути ще хоча б два.

А минулого місяця помер ваш друг Осі. Утім, напевно, ви це вже знаєте. І ще дещо, ледь не забула вам сказати.

Пам’ятаєте ту фотографію, де ви в синій сукні в білий горошок у Лавмена? Я вставила її в рамку, і тепер вона стоїть у мене на столі у вітальні, і коли її побачила одна з моїх клієнток, вона сказала: «Евелін, ви виглядаєте достоту як ваша мати!» Хіба це не дивовижно, місіс Тредґуд?

Евелін розповіла подрузі все, що пригадала з подій останнього року, і пішла лише тоді, коли була цілком упевнена: місіс Тредґуд знає, що в неї все гаразд.

Щаслива й усміхнена Евелін поверталася до машини. Але, проходячи повз могилу Рут, вона зупинилася.

З’явилося щось нове, чого не було раніше. На могильному камені стояла банка зі свіжозрізаними маленькими трояндами. Поруч лежав конверт, надписаний тонким розмашистим почерком:

ДЛЯ РУТ ДЖЕЙМІСОН

Здивована, Евелін підняла конверт. Усередині була старомодна великодня листівка з намальованою маленькою дівчинкою, яка тримала в руках кошик різнокольорових крашанок. Вона розгорнула листівку.

Особлива, дбайлива і лагідна ти,

уособлення світла, взірець доброти,

що чесніше, вірніше ніде не знайти,

і найкраща у світі,

без сумніву,

ти!

А на картці було написано:

Я завжди пам’ятатиму тебе.

Твоя подруга,

Заклиначка бджіл.

Евелін стояла з листівкою в руці та озирала кладовище, але навколо нікого не було.

«Бірмінгем ньюз»

17 березня 1988 р.

Літня жінка оголошена зниклою

Місіс Веста Едкок, 83-річна мешканка будинку престарілих «Трояндова тераса», учора покинула територію закладу, перед тим оголосивши, що має подихати свіжим повітрям, і досі не повернулася.

Коли її бачили востаннє, вона була вдягнена в рожеву сукню з ворсової тканини й лисячі хутра, взута у сині пухнасті капці. Могла також мати на голові плетену шапочку та тримати в руках чорну бісерну сумочку.

Водій автобуса пригадав пасажирку, яка відповідає опису, — учора пізно ввечері вона сіла в автобус біля будинку, попросивши підвезти її.

Якщо ви бачили когось із такими прикметами, будь ласка, зателефонуйте місіс Вірджинії Мей Шмідт, директорці будинку престарілих, за номером 555-7607.

Син літньої жінки, містер Ерл Едкок-молодший з Нового Орлеана, каже, що його мати могла заблукати.

«Бірмінгем ньюз»

20 березня 1988 р.

Зникла літня жінка знайдена в любовному гніздечку

Місіс Веста Едкок, 83-річна жінка, про зникнення якої повідомили з будинку престарілих «Трояндова тераса» кілька днів тому, знайдена в мотелі «Бама» в Іст-Лейк. Її супутник, 80-річний містер Даневей із