Читати книгу - "Вождь червоношкірих (Збірник)"

Тим часом Калліопа використав проти ворога аналогічну тактику. Натренованим оком вирахувавши провулок, де зачаївся найменш досвідчений і вправний стрілець, він обстріляв його з подвійним завзяттям, залишивши без уваги незахищений центр вулиці. Ворог — помічник шерифа і двоє героїчних добровольців — із винятковою хитрістю чекав, не видаючи себе, причаївшись за порожніми пивними діжками, і відкрив вогонь із тилу, коли Калліопа проминув їхнє укриття. До них миттєво приєднались начальник поліції та ще один свідомий громадянин. Тут Калліопа втямив, що для успішного продовження приємного протистояння він має негайно знайти спосіб нейтралізації кількісної переваги ворога. Чоловік помітив годящий бастіон — за умови, що він зможе до нього дістатися.

Недалеко розташувалася невелика залізнична станція — міцна квадратна будівля три на шість, зведена біля платформи заввишки півтора метри. У кожній стіні було вікно. Зі станції вийшов би чудовий укріплений форт для бійця, якого нещадно переслідують переважаючі сили суперника.

Калліопа під вогнем відважно і прудко помчав у бік станції. Він досягнув прихистку цілий і неушкоджений. Залізничний агент гайнув у вікно як летюча білка, тільки-но «гарнізон» наблизився до дверей.

Петерсон і його команда зібралися під прикриттям купи дощок і провели коротку нараду. На станції причаївся рідкісний горлоріз, до того ж неабиякий стрілець, із ніг до голови обвішаний боєприпасами. Обабіч будівлі тягнулося тридцять ярдів відкритої землі. Зрозуміло, що кожен, хто насмілиться ступити на незахищену територію, отримає від Калліопи кулю.

Начальник поліції був сповнений рішучості. Він чітко постановив, що верещання Калліопи Кейтсбі більше не лунатиме на вулицях Квіксенда, і заявив про це вголос. Офіційно й особисто він почувався зобов'язаним змусити замовкнути інструмент, що занадто часто фальшивив і грав неприємні мелодії.

Неподалік стояв ручний візок, який використовували для переміщення неважкого товару. Він притулився біля навісу з мішками з вовною, які нещодавно прибули з вівчарського ранчо. Начальник поліції і його підлеглі поклали на візок три важкі мішки. Зігнувшись у три погибелі, Бак Петерсон попрямував до укриття Калліопи, для захисту від куль штовхаючи поперед себе візок. Загін розійшовся по периметру і стояв напоготові — на той раз, якщо Квіксендський Жах з'явиться у вікні, намагаючись зупинити потужний транспортний засіб правосуддя, що насувався на нього. Калліопа лише раз майнув у полі зору. Він вистрелив із вікна, клоччя вовни розлетілося навсібіч із надійного рухомого бастіону начальника поліції. У відповідь дощовими краплями застукали по підвіконню постріли поліцейського загону. Не було зафіксовано жодних втрат з обох боків.

Начальник поліції так захопився нелегкою справою керування бойовим лінкором, аж не помітив уранішнього потяга, поки не опинився за кілька кроків від платформи. Потяг наближався до неї з іншого боку. Зупинка у Квіксенді зазвичай тривала всього дві хвилини. Який шанс для Калліопи! Варто лише вискочити через чорний хід, застрибнути до вагона — і зникнути.

Покинувши бруствер, Бак із револьвером напоготові помчав угору сходами і залетів у кімнату, вибивши зачинені двері одним ударом могутнього плеча. Зсередини долинув звук пострілу. Потім настала тиша.

За якийсь час поранений Бак розплющив очі. Після темного провалля, де він опинився, чоловік знову міг бачити, чути, відчувати і думати. Роззирнувшись наокруг, він зрозумів, що лежить на дерев'яній лавці. Над ним зі спантеличеним виглядом стовбичив високий чоловік із великим значком начальника поліції на грудях. Маленька стара зі зморщеним обличчям і блискучими чорними очима тримала на Баковій скроні мокрий носовичок. Поки поранений намагався поєднати ці факти зі спогадами про нещодавні події, старенька заговорила.

— Такий великий, дужий, міцний чоловік! Куля не зачепила вас, лише ковзнула вздовж скроні й на якийсь час паралізувала. Я чула про таке раніше, це називається струс мозку. Абел Воткінс так убивав білок, він казав «присмажити шкірку». Вам трохи присмажили шкірку, сер, але з часом усе минеться. Ви зараз почуваєтеся набагато краще, хіба ні? Просто лежіть спокійно, а я прикладатиму вам до голови холодний компрес. Гадаю, ви не знаєте мене. Нічого дивного. Я приїхала на потязі з Алабами, щоб відвідати сина. Дорослий чоловік! Боже, дивлячись на нього, ніколи не скажеш, що він колись був немовлям! Ось мій син, сер!

Жінка упівоберта подивилася знизу вгору на рослявого чоловіка. На старому обличчі засяяла горда, щаслива усмішка. Старенька простягнула вкриту набряклими жилами руку і взяла синову долоню. Потім, приязно всміхаючись до хворого, намочила носовичок у залізному вмивальнику з кімнати очікування і приклала її до Бакової скроні. Старенька виявилася доброзичливо-балакучою, як більшість людей її віку.

— Ось уже вісім років, — вела вона далі, — я не бачила сина. Мій племінник, Елькана Прайс (він працює провідником на залізниці), допоміг мені дістатися сюди. Я залишуся тут на тиждень, потім він відвезе мене додому. Ви подумайте лишень, мій маленький хлопчик став офіцером, начальником поліції цілого міста! Це щось на кшталт констебля, так? Я не знала, що він офіцер, він не розповідав такого у листах. Гадаю, боявся, що старенька матуся хвилюватиметься через небезпечну роботу. Але Боже мій! Я ніколи не була боягузкою. Куди там! Я почула постріли, коли виходила з вагона, помітила димок над станцією і пішла просто туди. Там я у вікно побачила синочка. Я відразу його впізнала. Він зустрів мене у дверях і мало не задушив у обіймах. А на підлозі лежали ви, сер, як той труп. Я нахилилась подивитися, чим можна зарадити.

— Гадаю, я зможу сісти, — сказав контужений. — Мені вже набагато краще.

Він сів, досі почуваючись невпевнено, і прихилився до стіни. Це був бувалий чолов'яга, міцний і прямий. Його впевнені та проникливі очі, здавалося, прикипіли до обличчя рослявого чоловіка, який стояв біля лавки. Баків погляд ковзнув від обличчя чоловіка до значка начальника поліції на його сорочці.

— Так, так, ви скоро зовсім одужаєте, — сказала старенька, поплескавши хворого по руці, — якщо тільки перестанете чинити так, що іншим доводиться у вас стріляти. Синочок розповів мені про вас, сер,