Читати книгу - "Суспільно-політичні твори"

Австрійсько-німецькому конституційному правительству було нікуди дітись.

1880 року видано закон, яким чеська мова в значній мірі зрівнювалася в правах з німецькою.

В 1882 році в Празі дозволено заснувати чеський університет з чеською викладною мовою.

Року 1886 видано новий закон для виборів в інтересах чехів. Наслідком сего закону чеських депутатів стало більше у чеськім соймі, ніж німців (до Ради державної Чехія послала більше чеських депутатів).

Німці-колоністи звикли до господарювання в Чехії, і коли новий виборений чехами закон дав перевагу в чеськім соймі чехам, то німці заворушилися незвичайно і вийшли демонстративно із сойму (1886 року).

Тепер і німці в Чехії почали політику чехів: обструкцію; німців усієї Австрії незвичайно обурив факт політичної переваги чехів в Чехії в чеськім соймі (хоч це річ справедлива і доконечна в ріднім краю чехів, який вони майже цілковито заселяють).

Німці загрожували свойому правительству за його уступку вийти загалом із Ради державної, німецька преса накликала до рішучих засобів в боротьбі з чехами.

Але чеські часописи відповідали тим самим. Загорів страшний національний антагонізм. Старочеська партія за свої уступки німцям при виборах 1889 року була рішучо побита: тоді не вибрано ані одного старочеха. Посольські мандати запосіли молодочехи, які на своїм прапорі виписали: 1. Самостійна державна Чехія; 2. Загальне, тайне, безпосереднє голосування.

Розпалився національний антагонізм і ворожнеча. В 1892 році запроваджено в Празі виімковий стан облоги. Чеські часописи завішено.

Національний антагонізм чехів і німців досяг вищої ступені: німців лютить незвичайно культурне піднесення чеського народу і наряду з цим зріст його політичної сили: німці побачили, що їх панування в Чехії дуже загро-жене, і з’єдналися усі — консерватисти, ліберали і демократи — до боротьби проти чехів.

Славний німецький учений історик, Моммзен, надрукував в падолисті 1897 року брошуру до австрійських німців, в котрій накликає німців до рішучої боротьби з чехами.

Він називає чехів варварами, апостолами варварства, їх жадання жаданнями варварів, він каже в цій брошурці, що чеський череп недоступний для розуму і що йому зрозумілі тільки побої, штурханці.

Так пише німецький історик, славний історик. Він кинув свої архіви і науку, щоби обороняти німецький інтерес, німецьке упривілейоване становище у цілій австрійській державі, як тільки воно стало загрожене.

Сучасне політичне становище чехів має дуже мало утішного. В Чехії в соймі 242 люда; із сього числа 100 депутатів від магнатів-латифундиєрів, які переважно німці, 1 архієпископ, 3 єпископи, ректори чеського і німецького університету, 5 послів від торговельних палат (переважно німці, бо їм належить торгівля в Чехії); 62 депутатів від міст і 79 від сільських громад.

Як бачите, права чеського народу з усіх боків обкроєні. Німці запосіли переважно міста, забравши в свої руки промисловість і торгівлю (як москалі у нас на Українї), а чехи переважно живуть цілковитою масою по селах, як взагалі всі поневолені нації. Сільське населення, не вважаючи на свою разючу чисельну перевагу перед іншими верствами, має депутатів в два рази менше, ніж другі міські верстви і земельні володарі-маґнати.

Припустім, що Україна вкінці матиме таку саму автономію і такі права, як і тепер Чехія, то й придивімся, які то вигоди може дати така автономія українській нації. Нехай і український автономний парламент складатиметься, як і сучасний чеський, із 242 людей, із котрих 100 депутатів від маґнатів-латифундиєрів, 4 — від попівства, 2 — від університетів, 5 — від палат торговельних, 62 — від міст і 79 — від сільських громад.

Українська нація, що складається переважно із хліборобського пролетаріату, має в своїх руках села, 79 депутатів від сіл — це майже весь континґент, який можуть послати українці до українського автономного сойму. Але в дійсності сільський пролетаріат запозичений, залежний економічно від діди-ча-москаля, помосковленого ренеґата або якого іншого чужинця, певно посилатиме за своїх послів до автономного українського сойму дідичів — своїх соціальних і національних ворогів, як це тепер робиться і в Чехії, і в українській часті Г аличини. Коли до сього додамо, що при виборах адміністрація із чужинців-москалів буде робити утиск на вибори і приневолюватиме ук-раїнців-селян вибирати за своїх послів своїх ворогів, як це робиться в Чехії і в укр[аїнській] Г аличині (в останнім краї польський уряд при виборах уживав навіть зброї), то напевно українців-депутатів треба лічити ще менше.

Кожен може тепер легко собі уявити, що таке нікчемне число українських депутатів в автономнім українськім соймі потоне в числі депутатів від москалів і чужинців, котрі будуть і тоді повними господарями краю, як і тепер.

І так, коли б Україна мала права Чехії, становище її було б мало утішніше від сучасного.

Депутати-чехи тонуть у Раді державній в загальнім числі депутатів-німців, бо навіть їх рідний край, Чехія, через різні виборчі махінації шле туди депу-татів-німців.

Сучасна конституція в Австрії мало дає успішного. Із 425 членів Палата послів дає від маґнатів-латифундиєрів — 85, від міст — 118, від палат торговельних — 21, від селян — 129, а від робітників міських — 72.

Ця конституція утворена виключно в інтересах пануючої німецької нації. Поневолена нація, завжди випхана із міст (укр[аїнська] нація), лишається тільки в селах, та і то в стані в значній мірі вивлащеного хліборобського пролетаріату, який дуже легко усунути від виборів висотою майнового цензу для права виборів, що і робиться в Австрії, Німеччині, Великобританії, Франції і інших.

Сільське населення, яке складає в Австрії не менше 60% усього населення, має проте два рази менше місць депутатських, ніж інші пануючі верстви. Маючи на увазі те, що сільське населення Австрії складають в великій перевазі нації поневолені: чехи, українці, словінці і інші, ми бачимо, що обкроєні в представництві іменно нації поневолені.

Поневолені нації Австрії обкроєні в представництві своїх інтересів ще іншим робом.

Слов’яни:

На Галичину 1 депутат до Ради державної припадає на 79,178 чоловіка.

На Істрію 1 депутат на 64,692 чоловіка.

На Буковину 1 депутат на 62,297 чоловіка.

Німці:

На Австрію верхню 1 деп[утат] на 32,290 чоловіка.

На Зальцбург 1 депутат на 2,694 чоловіка.

Коментарі зайві.

При всеросійській конституції, яка, напевно, буде гірша, ніж австрійська, коли Україна не матиме автономічного сойму хоч на зразок чеського (а вона не матиме, коли його не виборе, як не має свого парламенту Прованс і Бретань — у Франції, Каталонія — в Іспанії, Познаньщина