Читати книгу - "Суспільно-політичні твори"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Романісти і письменники XIX віку черпали багато тем із кривавих подій в Америці між цими двома навіки ворожими націями.
В федеративній Півн[ічно] американській] республіці негрів і індійців незвичайно гноблять. Проти негрів засновано в [18]50-[18]60 роках тайні організації білих, які терором залякували негрів і тих, що їм спочували; ці тайні терористичні організації білих зникли на якийсь час, але незадовго знову почали своє існування і діяльність. Річ в тім, що негри незвичайно множаться, і тепер їх в федеративній Півн[ічно] американській] державі до 7 мільйонів.
В останні часи негри розпочали свій власний просвітній рух, мають свої школи і університет, почали організуватися в боротьбі за свої політично-расові права. Сім мільйонів зорганізованих негрів — це колосальна сила, і янкі розпочинають проти негрів політику тайного терору; білі раси (переважно янкі) розпочинають рішучу боротьбу проти чорної раси, щоб навіки позбутися тої чорної небезпеки.
Расовий і національний антагонізм не скінчився і тепер — а панує і тепер у федеративній республіці Північної Америки. Яскравою ілюстрацією цієї боротьби є той факт, що в американських містах кожда нація живе по окремих міських кварталах: н[а]пр[иклад,] є Нью-Йорк англійський, французький, німецький, жидівський і т.д.
Сепаратизм штатів на підставі ворожнечі між янками і німцями, між янками і ірландцями, між янками і іспанцями — це звичайна річ і тепер[275].
Чехія
Чехія є провінцією Австрії, заселена поневоленим народом — чехами. Місцевими справами кермує місцевий чеський сойм (ляндтаґ), що має 242 членів; наслідком довгої боротьби після 1886 року чехи добилися в соймі більшості відносно німців, більшості, яка раніше належала німцям, нації пануючій, хоч вона і по числу далеко менша (37%).
110 депутатів шлють чехи до загальноавстрійської державної Ради (райх-срату), що кермує надвірною політикою, торгівлею, поштово-телеграфічною і монетною справою.
До 1840-1848 року культури у чехів не було. Чеська мова ледве чутна була по глухих селах і закутках, куди не встигла просунутися ще німецька культура і мова. Міста і торгові села чехів були цілковито онімечені, як у нас тепер на Україні помосковщені. Чеська мова була мужичою мовою, мовою темного забитого сільського, хліборобського пролетаріату.
В пору австрійських революцій в 1848 році, в котру німецько-австрійська буржуазія вибивалася з-під гніту і опіки самодержавно-деспотичного правительства, чехи через свою неосвіченість стали за правительство. В час небезпеки австрійське правительство багато наобіцяло чехам, і недосвідні ще в політиці некультурні чехи пойняли віри і пішли на піддур. Але вони швидко розчарувалися. Після 1847 року була утворена єдина всеавстрійська конституція, з єдиним всеавстрійським парламентом, при виборах до котрого правительство ужило всіх заходів, щоб попали там переважно німці.
Конституція 1848 року була вироблена під могучим впливом німецько-австрійської демократії.
Централізм німецької демократії дуже виразно проявлявся. Від цієї конституції тільки виграла німецька буржуазія і демократія, які захопили в свої руки мандати в австрійськім парламенті, а чехи, угри, хорвати та інші поневолені народи програли, бо Рада державна з перевагою німців і німецька бюрократія так само деспотично і самодержавно управляли ними, як і раніш управляв ними самодержавний австрійський цісар-деспот.
В 1849 році угри, замість того, щоб посилати своїх депутатів до всеавст-рійської Ради державної, розпочали повстання, бо добре бачили, що нема чого слати своїх депутатів на глум і потіху німців, які, складаючи разючу більшість в Раді, провалюватимуть проекти мадярських послів і доходів з Угорщини уживатимуть на свої потреби.
В німецькім суспільстві зараз же після повстання угрів запанувала реакція: під час національної небезпеки притихли самі запальні німецькі радикали і революціонери (як в Росії це сталося з московським суспільством в 1863 році під час повстання Польщі, коли ліберали і радикали москалі протягнули руку консерватистам задля боротьби за свої національно-московські інтереси).
Коли сепаратизм поневолених народів підніс свою голову, швидко розпочалася реакція в німецькім суспільстві: радикал братався з консерватис-том, щоб боротися вкупі за свої спільні національні інтереси, щоб приборкати свої поневолені народи-раби.
Повстання угрів придушено; в цій справі допомагали німцям москалі. Реакція в німецькім суспільстві дійшла до запровадження знову повного абсолютизму, до запровадження самодержавства в 1851 році.
Приборкавши підвладні народи, німецько-австрійське суспільство заспокоїлося. Знов підніс в йому голову лібералізм, радикалізм. Наслідком сього в 1861 році, головно під впливом німецької буржуазії і демократії, проголошено нову всеавстрійську конституцію з єдиним всеавстрійським парламентом, райхсратом. Творці конституції — німецьке ліберальне і демократичне суспільство — найбільш старалися про те, щоб статутом і статтями конституції якомога утруднити членам зневолених націй: уграм, чехам і іншим — доступ до райхсрату.
Щоб не поставити своїх послів у смішне становище у всеавстрійськім парламенті, де німецька більшість завжди повертала би усі справи на свою вигоду, і бачачи, що притомність їх, угорських послів, зовсім не вплине на політику австрійської держави, угри просто не післали туди депутатів.
З цих самих причин перестали з 1864 року посилати туди своїх депутатів і чехи.
Наслідок цієї політики такий, що 1867 року, під час неудачного для Австрії конфлікту з Пруссією, угри, користаючи із тяжкого становища Австрії, здобули для себе майже повну державну самостійність...
Це ще більше запалювало чехів і собі здобути таку ж долю. Вони вели собі далі політику угрів і не слали депутатів до Ради державної.
З 1871 року чехи не слали своїх депутатів не тільки до загальної державної Ради, але і до свого краєвого сойму, бо завдяки системі виборів (високий майновий ценз на право бути виборцем, права міст Чехії, заселених переважно німцями, та разючу відносну перевагу депутатських мандатів в соймі в порівнянні з селами, заселеними чехами, і інші виборчі махінації в користь пануючої німецької нації) в соймі німці складали більшість, хоч в Чехії їх всього 37%.
А така політика чехів була занадто неприємна для австрійсько-німецького правительства, бо як таки провадити щодо чеської землі закони, коли чехи у Раді державній не були при обміркуванні сього закону і через те мали право противитися запровадженню цих законів в своїй землі (що дійсно і було).
Тоді австрійське правительство виголосило в 1873 році прямі безпосередні вибори, щоб чехи кинули свою пасивну обструкцію, але чехи не піддалися і далі не послали депутатів до Ради державної.
Наконець австрійське правительство дало формально обіцянку на істотні реформи в Чехії (1879
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Суспільно-політичні твори», після закриття браузера.
