Читати книгу - "Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т."

У п. 23 підрозділу 4 розділу XX ПК України забороняється поширювати на заборгованість, до якої застосовується механізм списання на умовах, визначених Законом України від 12.05.2011 № 3319-VI «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», дію ст. ст. 135, 159, 192 та п. 5 підрозділу 4 розділу XX ПК України. Таке списання поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об’єднаною енергетичною системою України, суб’єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» та її дочірні підприємства ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ДП «Енергоринок». Зазначені суб’єкти господарювання реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 01.01.2011 р. і не сплачена на 04.06.2011 р. Порядок такого списання заборгованості затверджений Постановою КМ України від 08.08.2011 р. № 894. Однак таке списання саме по собі призведе до значних додаткових податкових нарахувань, а тому з метою їх запобігання законодавець і включив до підрозділу 4 розділу XX ПК України п. 23, що свідчить про його прагнення забезпечення комплексного розв’язання проблеми заборгованості між підприємствами паливно-енергетичної галузі.

Законодавець визнав також доцільним перенесення положення про порядок врахування сум коштів, внесених платниками податків на рахунки учасників фондів банківського управління або за договорами пенсійних вкладів, у складі витрат з підрозділу 1 розділу XX ПК України до п. 24 підрозділу 4 розділу XX. При цьому варто зауважити, що хоча в тексті самої норми не визначено конкретного закону, що регулює питання створення та функціонування фондів банківського управління, незважаючи на існуючу прив’язку до нього, все ж ним є Закон України від 20.04.2011 р. № 1674-ІІІ «Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд». Підтвердженням цьому є преамбула відповідного Закону, в якій чітко вказано на те, що саме його положеннями визначено порядок створення та функціонування фондів банківського управління. Відповідне положення застосовується при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток, починаючи з 01.04.2011 р.

У контексті п. 24 підрозділу 4 розділу XX необхідно встановити зміст понять «учасник фонду банківського управління» та «договори пенсійних вкладів». Перше зі згаданих понять включає в себе фізичних осіб, з якими уповноважений банк уклав договір про довірче управління коштами, а під другим поняттям розуміють цивільно-правові угоди між учасниками пенсійного фонду банківського управління та уповноваженим банком, яка засвідчує право учасника пенсійного фонду банківського управління на визначених договором умовах отримати з рахунка цього учасника фонду банківського управління додаткові пенсійні виплати (ст. 1 Закону України від 20.04.2011 р. № 1674-ІІІ).

Розмір сум коштів, які можуть бути віднесені до складу витрат платника податку у випадку здійснення внесків на рахунки учасників фондів банківського управління або за договорами пенсійних вкладів, обмежено 10-ма відсотками доходу відповідного платника податку за звітний період.

У п. 25 підрозділу 4 розділу XX ПК України вирішено проблему перенесення на результати майбутніх податкових періодів витрат на сплату процентів, які не були віднесені до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положеннями пп. 5.5.2 п. 5.5 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/ 94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», який втратив чинність з 01.04.2011 р. Законодавець передбачив, що витрати на сплату таких процентів, які відповідали вимогам пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 згаданого Закону, підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових періодів із урахуванням обмежень, передбачених ст. 141 ПК України. Остання визначає особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов’язаннями. За такого підходу перенесенню підлягають лише ті витрати на сплату процентів в минулих періодах, які узгоджуються зі змістом ст. 141 ПК України, що пов’язано, зокрема, з більш вузьким тлумаченням у згаданій статті витрат, пов’язаних з нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями.

Окремо передбачено і те, що сума перевищення авансового внеску з податку на прибуток підприємств, попередньо сплаченого платником до 01.04.2011 р. у зв’язку із нарахуванням дивідендів, над сумою податкових зобов’язань з цього податку такого платника, що утворилася станом на 01.04.2011 р., враховується в майбутніх податкових періодах відповідно до п. 153.3 ст. 153 ПК України.

Останній п. 26 підрозділу 4 розділу XX ПК України присвячено особливостям визнання балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві станом на кінець звітного податкового періоду, що передував 01.04.2011 р. як витрат.

Підрозділ 5. Особливості застосування ставок акцизного податку та екологічного податку

(Назва підрозділу 5 розділу XX із змінами, внесеними згідно із Законом України № 3609-VI від 07.07.2011)

На спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду (коди згідно з УКТ ЗЕД 2208 20 12 00, 2208 20 62 00), застосовуються такі ставки акцизного податку:

20 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту — з дня набрання чинності цим Кодексом до 31 грудня 2011 року;

27 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту — з 1 січня 2012 року до 1 січня 2013 року;

з 1 січня 2013 року застосовується ставка акцизного податку, визначена підпунктом 215.3.1 статті 215 цього Кодексу.

Під спиртовими дистилятами потрібно розуміти (абз. 26 ст. 1 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів») дистиляти, що отримані шляхом перегонки вторинних сировинних ресурсів виноградного виноробства, який є сировиною для виробництва спирту етилового ректифікованого виноградного.

Відповідно до абз. 7 ст. 1 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» під спиртними (алкогольними) напоями потрібно розуміти продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів із вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць, які відносять до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04 (вина виноградні, включаючи вина кріплені; сусло виноградне, крім оцету харчового та його замінників, одержаних з