Читати книгу - "Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство"

Рис. 95. Посуд полгарської культури (1, 3 — Дрисине, ур. Мала Гора, 2 — Дідове, ур. Хомполок, 4 — Великі Лази).

Могильники розташовуються звичайно поблизу поселень. Для середнього періоду характерний обряд скорчених на боці трупопокладень[168]. На пізньому етапі поряд із скорченими трупопокладеннями іноді трапляються трупоспалення. Поховання супроводжує інвентар у вигляді посуду, знарядь праці із каменя і міді, прикраси із міді та золота.

Населення баденської культури приходить на зміну полгарському у другій чверті III тис. до н. е. Походження культури поки що не з’ясоване, але існує думка, що вона сформувалася в задунайських областях під впливом південно-східних імпульсів. Пам’ятки її розповсюджено у Карпатському басейні, зокрема у Закарпатті, яке було північно-східною периферією її ареалу. Тут поки що виявлено 8 поселень, які розташовувалися на південних передгір’ях Карпат (Ставлинець біля с. Великі Лази, Чищаник-Федюківни біля с. Осой, Береги, Мала Гора біля м. Мукачеве) і в пониззі (Малі Гаївці, Бронтог, Берегове-Буча), на берегах річок, потоків і боліт. Для забудови характерні напівземлянки та господарчі ями.

Виявлено кераміку двох типів: крихка, слабовипалена з домішкою полови і шамоту та добре відмуленої глини, інтенсивно випалена з домішкою шамоту та піску. Серед форм переважають грушоподібні, біконічні, або опуклотілі горщики. Є глибокі напівсферичні чаші, миски. Прикрашався посуд майже тільки врізним орнаментом у вигляді паралельних та перехрещених ліній, що утворюють заштриховані трикутники, сітку. Трапляються також глибокі нігтьові вдавлення.

Знаряддя праці і зброя включають шліфовані кам’яні сокири, долота, тесла, молоти з просвердленим отвором, крем'яні ножеподібні пластини, гостроконечники, вістря до стріл, кам’яні зернотерки.

Населення культури лійчастого посуду. У першій половині III тис. до н. е. Центральна Європа від південного узбережжя Балтики на півночі до Чехії та Словаччини на півдні від Голландії на заході до Західної України на сході була зайнята племенами, що представляли культуру лійчастого посуду.

Поки що немає єдиної думки щодо походження цього населення, але найвірогідніше, що сформувалося воно в нижній течії Вісли та Лаби на місцевій неолітичній основі при сприянні південних впливів.

На теренах Західної України пам’ятки культури лійчастого посуду відомі на південному заході Волинської області та у Львівській на Західному Бузі та його притоках, а також по лівих притоках Верхнього Дністра. Всього тут відомо близько 50 поселень. Найближчі аналогії їх містяться на теренах Польщі, де вони вивчаються з початку XX століття. Вивчення пам’яток на нашій території пов’язано з іменами А. Н. Цинкаловського, М. Ю. Смішка, Ю. М. Захарука, М. А. Пелещишина. Дослідження провадилися на поселеннях Зимино, Малі Грибовичі, Лежниця, Вінники, Тадані.

Переважна більшість поселень розташовувалась на високих мисах Західного Бугу і його приток та вершинах Розточчя і лише іноді на низьких схилах берегів річок. Забудовувалися наземно-заглибленими житлами, власне наземними, що мали заглиблену частину. Стіни наземної частини були, мабуть, плетеними і обмащеними глиною. В деяких житлах заглиблені частини мали обпалене дно і могли призначатися для зберігання зерна. В житлах будували округлі глинобитні печі: на дерев’яному каркасі.

Рис. 96. Посуд баденської культури (Вовчанське).

Рис. 97. Посуд культури лійчастого посуду (Зимно).

Знаряддя праці представлено ножами, скребками, вкладнями серпів на довгих пластинах, вістрями, проколками, свердлами, вістрями до стріл, клиноподібними сокирами, долотами з кременя, зернотерками, розтирачами, бойовими сокирами з інших порід каменю, проколками, долотцями, лощилами, мотиками з кістки та рогу, плоскими, клиноподібними сокирами та прикрасами з міді.

Посуд виготовлявся з глини, в яку домішувалися пісок та шамот. Поверхня посудин підлощувалася. Більшість форм мали лійчасті вінця. Це горщики з двома—чотирма вушками, вузькогорлі амфори, черпаки з крилоподібними чи зооморфними ручками, дуршлаги. Прикрашався посуд лише у верхній частині заглибленим орнаментом у вигляді насічок, ямок, зубчастого штампу, шнура, які утворювали горизонтальні ряди, ялинку та інші композиції. Застосовувався наліпний валик, оперезуючий посудину по горлу або у вигляді літер “Л” “М” на плічках.

Щодо обряду поховання представників культури лійчастого посуду, то для нього характерні випростані на спині поховання, здійснені в грунтових та курганних могильниках, виявлених на теренах Польщі. В Україні знайдено лише одне поховання біля с. Дружелюбівка на Львівщині. Небіжчик був покладений у випростаному положенні у супроводі посудинки. До цієї ж культури відносяться, мабуть, випростані на спині поховання, знайдені на поселенні в Зимино.

Населення, що представляло культуру лійчастого посуду, розповсюджувалося на теренах Західної України смугою від Західної Волині до Верхнього Подністров’я, займало західну половину території, де мешкало населення лендельської культури і безпосередньо межувало з населенням трипільської культури другої половини пізнього етапу. Саме з його приходом у Верхнє Подністров’я можна пов’язати відхід звідти трипільського населення (тут є пам’ятки першої половини й пізнього етапу, але відсутні найпізніші). Про контакти цих двох груп населення можуть свідчити знахідки трипільського посуду в Зимно, а також на багатьох інших поселеннях культури лійчастого посуду на Західному Бузі та Волині (Малі Грибовичі, Лежниця, Літовеж та ін.) і в Грудеку Надбужному у Польщі. Крім того, на поселенні Тадані виявлено близько десятка уламків трипільських жіночих статуеток. На поселеннях пізнього етапу трипільської культури (Хорів, Листвин, Костянець та ін.) знайдено кераміку культури лійчастого посуду. М. А. Пелещишин вважає, що ці контакти мали за мету обмін сировиною, виробами, і технічними досягненнями.

Подальша доля населення, що представляло культуру лійчастого посуду на теренах України, так як і трипільського на більшій частині ареалу його розповсюдження, на думку багатьох дослідників, пов’язана з появою носіїв культури кулястих амфор, що призвело до зникнення культури лійчастого посуду.

Населення культури кулястих амфор. Жило на величезних просторах від Ельби до Середнього Подніпров’я, охоплюючи терени сучасних Німеччини, Польщі, Чехії, Словаччини, Правобережної Лісостепової України, північ Республіки Молдова та Румунську Молдову. В розвитку його виділяються три хронологічні періоди, але на теренах України, Молдови та Румунії відомі лише два останні. Походження цієї культури поки що остаточно не вирішене, але існує думка, що виникла вона на теренах Німеччини на початку III тис. до н. е. як результат тривалого впливу культури лійчастого посуду на місцеве неолітичне населення при одночасовому впливові носіїв культури гребінчасто-накольчастої та пізньострічкової кераміки[169]. Отже, склавшись на Заході, племена-носії культури кулястих амфор на другому етапі розвитку розповсюдилися на теренах України.

Дослідження пам’яток культури кулястих амфор в Україні пов’язане з іменами Л.