Читати книгу - "Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство"

Щодо хронологічного співвідношення з пам’ятками трипільської культури, то за знахідками на трипільському поселенні біля с. Городниця типової лендельської чаші з білим розписом Ю. М. Захарук визначає нижню межу синхронною середньому етапу Трипілля[162]. Верхня хронологічна межа встановлена за даними розкопок пізньотрипільських поселень у Листвині та Голишеві, де культурний шар трипільців перекривав залишки поселень лендельської культури[163]. Лендельська культура на заході України передує культурі лійчастого посуду і, можливо, на заключному етапі синхронна останній[164]. Картографування пам’яток трьох згаданих культур та наведене хронологічне співвідношення їх може свідчити про те, що зникнення лендельської культури на теренах Західної України пов’язано з приходом населення культури лійчастого посуду з північного заходу і розповсюдження трипільців у другій половині пізнього етапу на Західну Волинь. Треба гадати, що відбулося це практично одночасно і територія, Яка раніше належала лендельським племенам, була поділена між прийшлими угрупованнями, а населення асимільоване.

Рис. 86. Вістря до стріл та скребачка з Усатова.

Рис. 87. Рогові мотика, клювець та бойовий молот (1,2 — Євминка, 3 — Чапаївка).

В Україні відомо понад 30 поселень та низка невеликих могильників і окремих поховань лендельської культури. Поселення малі за розмірами, розташовувалися здебільшого на мисах високих берегів річок, забудовувалися заглибленими житлами-напівземлянками з глинобитними печами. Розкопано також господарчі ями (Зимино, Костянець, Листвин, Голишів). На поселенні в Листвині виявлено майстерні по обробці кременя у вигляді ям розміром 3 х 1 м, які включали запаси сировини і відходи виробництва.

Кераміка виготовлялася з глиняної маси, що включала домішки піску, іноді шамоту. Поверхня посудини ретельно загладжувалася, іноді підлещувалася. За формою це амфори, біконічні посудини, миски, чаші на високих піддонах з чотирма виступами по краю, кулясті тонкостінні кубки. Прикрашалися посудини геометричним орнаментом, виконаним переважно білою вапняковою фарбою чи вохрою після випалу. Трапляється заглиблений орнамент у вигляді насічок, ямок по краю вінець.

Рис. 88. Кістяний риболовний гачок (Бернашівка).

Рис. 89. Кістяний кинджал (Більче-Злоте, печера Вертеба).

Рис. 90. Кам’яні сокири (1 — Окопи, 2 — Софіївський могильник).

Знаряддя праці представлені кам’яними зернотерками, крем’яними ножами, скребками, іноді різцями, роговими мотиками та дрібними кістяними виробами. В могильниках (Колоколин, Звенигород, Гоєва Гора) зафіксовано обряди скорченого на боці трупопокладення і трупоспалення. Є одиночні й парні поховання. Поховальний інвентар включав посуд, прикраси з міді, ікол кабана, мушлі. Знаряддя праці трапляються зрідка.

Населення полгарської культури. За часів енеоліту на теренах Закарпаття мешкали представники двох культур — полгарської та баденської.

Полгарська культура, як трипільська та багато інших, кристалізувалася за складних етнокультурних обставин на початку IV тис. до н. е. В її формуванні брали участь носії тиської культури, культури Тордош, дяківського етапу культури мальованої кераміки і частково буковогорської групи та групи сільмег. Займає значні території Угорського Потисся, Східної Словаччини, Північно-Західної Румунії та Українського Закарпаття. Існувала культура протягом 1200 років, тобто до кінця першої чверті III тис. до н. е. (4000/3900—2800/2700)[165]. На території Закарпаття в її розвитку виділяються три періоди: ранній — Берегово-Дрисинський (поселення Мала Гора біля с. Дрисине, Берегове, Ково-Домб біля с. Заставне, Мала Гора біля м. Мукачеве); середній — Чичарівсько-Чесголом-Оборинський (поселення Ставлинець біля с. Великі Лази, Дякове — Кіш-Мезе) та пізній, до якого відносяться тісаполгарські (Хомполок біля с. Дідове, Великі Лази (винзавод), Береги біля с. Підгорб, Малі Гаєвці, Мала Гора біля с. Дрисине), бодрогкерестурські та лажнянські (Малі Гаєвці) пам’ятки. Однак у Закарпатті бодрогкерестурські пам’ятки поки що невідомі.

Рис. 91. Сокира з кременю (Ломачинці).

Рис. 92. Сокира та кинджали з міді (1, 2 — Усатове, 3 — Червонохутірський могильник).

Полгарська культура, хронологічно співпадаючи з трипільською, територіально з нею не межувала. Однак, незважаючи на це, населення обох культур вступало в контакти починаючи з другої половини IV тис. до н. е., свідченням чого є знахідки кераміки, характерної для тисаполгарської і бодрогкерестурської груп пам’яток на трипільських поселеннях Буго-Дніпровського межиріччя середнього етапу, таких як Красноставка, Шкарівка, Веселий Кут[166]. Продовжувалися контакти і на пізньому етапі, про що свідчать знахідки імпортної тисаполгарської кераміки на пізньотрипільських поселеннях Молдови Бринзени III та Костешти IV[167]. Про характер цих зв’язків сказати щось важко, але О. В. Цвек вважає, що деякі представники населення Карпатського басейну проникали далеко на схід з метою обміну мідних виробів. З цими проникненнями вона пов’язує і знахідки обсидіану на поселеннях Буго-Дніпровського межиріччя.

Рис. 93. Глиняне прясло (Райки).

Рис. 94. Посуд лендельської культури (1, 3 — Зимно, 2 — Баїв).

Пам’ятки полгарської культури відомі за поселеннями та грунтовими могильниками. Поселення розташовувалися по берегах річок, потоків, боліт у пониззі та на південних схилах передгір’їв Карпат. Вони невеликі за розмірами, забудовувалися наземними та заглибленими житлами. Перші — прямокутні у плані або трапецієподібні, стовпової конструкції площею 8—10 х 5—6 м. Стіни зроблено з лози і обмащено глиною. Всередині розміщувались вогнищеві та пічні ями. Заглиблені житла являли собою напівземлянки з глинобитними печами. Найчисленнішу групу знахідок складає кераміка — столова та кухонна. Виготовлялася вона іноді з глини без помітних домішок, але найчастіше — з домішкою вапняку, шамоту і невеликої кількості піску. Поверхня столового посуду добре вигладжувалася і нерідко вкривалася ангобом. Частина посудин раннього періоду розписувалася до випалу темнокоричневою або чорною фарбою геометричним орнаментом по всій поверхні, орнаментувалися врізними лініями у вигляді стрічок. Інколи врізні лінії заповнювалися білою пастою. Кухонний посуд представлений в основному горщиками, а столовий — мисками, чашами, горщиками, кубками. Крім розпису та врізних ліній в орнаментації часто застосовувалися бородавчасті або видовжені наліпи і валики розчленовані насічками. На середньому етапі застосовувалися білий і жовтий розпис в чистому вигляді або у сполученні з врізним орнаментом і різними наліпами. На пізньому — розпис практично зовсім зникає. Тисаполгарська кераміка часто прикрашається наліпами у вигляді зміїної або пташиної голівки, конічними або плоскими у сполученні з вдавлинами трубчастою кісточкою. Різні наліпи, великі валики характерні і для лажнянських пам’яток. Глиняні вироби полгарської культури представлені ложками, пряслицями,