Читати книгу - "Подорож пiд вiнець, Анна Мінаєва"

На очі навернулися сльози, коли я опинилася за брамою. Але так само швидко просохли. Усередині утворилася порожнеча.

Як добралася до гостьового двору, навіть до пуття не пам'ятала, і з зовсім порожньою головою забрала свої речі. У мене не було ні думок, ні емоцій — я почувалася втомленим роботом.

Очевидно, кобила перейняв мій настрій, тому коли я забиралася верхи, навіть не стала брикатися. Слухняно попрямувала до виїзду з міста.

— Ну, і що у нас за трагедія сталася? — Почула я здивований голос Яна збоку.

— Ти, як завжди, вчасно, — пробурмотіла я, не бажаючи розмовляти.

Душу розривало на сотню дрібних частин. Серце обливалося кров'ю. У легенях, крім повітря, оселився біль, що відгукується при кожному вдиху. На секунду замружившись, щоб збити сльози, що накочувалися, я легко вдарила коня п'ятами в боки.