Читати книгу - "Приручити Дикого, Анна Лященко"

Кай

Здається, ідея провести вечір за келихом веселющого напою, щоб розслабитися, спала на думку не тільки мені. Щойно я встиг зробити замовлення, до бару з'явилися Рік і Каттар. Оскільки ховатися мені нема чого, я відразу привітав їх і запросив за свій столик.

Навіть не глянувши, що саме я п'ю, Рік кивнув бармену:

- Нам теж саме. – І брати розташувалися за моїм столиком.

- Сподіваєшся, що мої смаки не змінилися? - усміхаюся старому другу.

- З чого їм змінюватися?

- Ти правий. Ні смаки, ні принципи.

- Тобто, ти так само впевнений у Раяні?

- А чого б мені в ньому розчаруватися? Хіба його поведінка останнім часом не підтверджує його дисциплінованість та небажання роздмухувати конфлікти?

- Ти маєш на увазі, сьогоднішній інцидент? Небажання роздмухувати конфлікти? І це ти кажеш після того, як він прикрасив мого сина? – гарчить Каттар.

- Ой, тільки не треба свої дипломатичні штучки демонструвати тут, Каттар, — обриває його Рік, — сина свого ти сам прикрасив! А ось валити на інших, це так… по-посольськи…

- Так, не вийшло... Але сам розумієш, у мене це вже в підсвідомості!

Сміємося.

- То що там із Ярдом? - набравшись сміливості, повертаюся до питання про наших недолугих молодих драконів.

- Та нормально з ним уже. Розлютився трохи, отримав, прозрів і заспокоївся. До речі, Ріку, а що їм усім тепер за масову бійку належить?

- Каттаре, ти ж розумієш, друга бійка в особистій справі... А по суті, просто напад!

Каттар гарчить, але видно, що він злий не на брата, а на сина.

- І ніяк не можна зам'яти?

- Як і минулого разу, все залежить від постраждалої сторони. – І багатозначно дивиться на мене.

Тут уже ричу я.

- Постраждалій? Та мої ваших зробили, як курчат неоперених!

- От і добре, тобто претензій з вашого боку не буде? - Каттар, посміхаючись дивиться на мене, але в його очах читається напружене очікування відповіді.

- Ні, не буде.

- А обговорити з принцом це не бажаєш?

- Не бачу сенсу, але якщо наполягаєш, можу прямо зараз, – тихо шиплю, киваючи на двері.

Рік із Каттаром, простеживши за моїм поглядом, теж помічають новоприбулих.

Раян та четверо супровідників заходять до бару.

- Що ти там казав, щодо того, що вони у тебе білі та пухнасті, з ідеальною поведінкою, прямо як у свіжовилуплених? - регоче Рік, практично падаючи зі стільця і ​​привертаючи до себе увагу всіх відвідувачів бару, у тому числі й моїх «пташенят».

Салютую їм келихом і вже збираюся проричати щось грізне, але слідом у двері ввалюється Ярд із парочкою друзів.

- Ну і твої, схоже, теж не інститутки! – тепер уже настає моя черга реготати над ректором.

Рік і Каттар змінюються у лиці, Ярд вже теж помітив і нас, і принца. Всі учасники цієї пантоміми повільно покриваються лускою і в цей момент в бар заходить… Карада і ще кілька дівчат – студенток Академії у супроводі команди хлопців зі Столичного університету, що прилетіла брати участь у змаганнях з бойових польотів.

Завіса…

***

Карада

Коли я прийшла до кімнати дівчаток, ті вже були майже готові та дуже зраділи, що я таки вирішила до них приєднатися! Додавши трохи косметики, щоб освіжити моє миленьке, але бліде личко, як сказала Тріс, ми з подружками вийшли з гуртожитку і рішуче попрямували до головних воріт. Сьогодні вільний від навчання день, і багато студентів вирішили провести його, як і ми, поза стінами Академії.

Не надто замислюючись про напрям, ми пішли слідом за досить великою групою старшокурсників. Хлопці були не знайомими, але дівчаток ми всіх знали, так що досить швидко наші гурти злилися в один, тим більше що хлопці були веселуни й базики, що після останніх подій виявилося дуже доречним.

Ми говорили, сміялися, і я зовсім забула про всі свої проблеми. Як виявилося, дарма. За розмовами я не помітила, як ми підійшли до якогось закладу, про призначення якого я не встигла розпитати. Як виявилося, це місце відоме всім в Академії, крім мене.

Так, сміючись і не думаючи про можливі наслідки, ми зайшли всередину приміщення. І перше, що я почула, це рик мого, поки що, чоловіка.

- Карада?

Раян тут?

І Ярд?

А ще батько, дядько Рік та наставник принца.

Я спробувала мило посміхнутися, і вже збиралася пояснити батькові, що не знала, куди саме ми йдемо, але, не вступаючи до розмов, всі присутні частково обернулися, і почалася бійка. Я, мабуть, ніколи не зрозумію, як у них це виходить! Як? Ось так на рівному місці та без усіляких причин влаштувати побоїще!!

Раян

Так, зайшли розслабитися називається. Першим я помітив ректора, що регоче. Не звернути на нього уваги було неможливо. Не знаю, що вони там обговорювали з батьком Каради та нашим наставником, але явно їм було не нудно. Кай, побачивши нас, насупився і демонстративно підняв келих. А Каттар просто осудливо глянув, але мені цього вистачило. Натяк на неналежну поведінку я зрозумів.

Перезирнулися з хлопцями та, не змовляючись, вирішили робити крила з цього місця. Але, тільки-но розвернувшись до виходу, ніс до носа зіткнулися з Ярдом і його найближчими друзями. Поки що їх троє проти нас п'ятьох, але підозрюю, що решта на підході. Сумніваюсь, що вони за нами стежили, але й у збіги я не вірю.

Обстава розжарилася до краю! Мені навіть здалося, що в повітрі запахло сірою. Зараз достатньо будь-якої іскри, щоби все вибухнуло. І вона спалахнула. Точніше увійшла до бару. Тобто увійшли...

- Карада? – я не зміг стриматись.

- Тріс? – вигукнув Деян.

– Расса? - Виявляється, і в Ярда вже подружка є!

Ось тільки проблема не в тому, що наші дівчата прийшли до такого… ммм… не заохочуваного керівництвом Академії для відвідування закладу.

Вогонь спалахнув, коли ми всі, і Ярд з товаришами навіть побачили з ким саме вони прийшли!