Читати книгу - "Під чужим ім’ям, Love"

Море розкинулося перед ними, безкрає, могутнє, і в ньому — свобода. Анна стояла на палубі, вдивляючись у горизонт. Вітрила наповнював вітер, і «Сірена» мчала вперед, ніби на крилах.

— Ми відірвалися, — сказав Леон, підходячи до неї. — Але це ще не кінець.

Анна обернулась.

— Ти щось приховуєш.

Капітан усміхнувся, але не зраділо.

— Є речі, які тяжко нести, навіть на морі. Ти маєш право знати, хто я.

Він провів її до своєї каюти. Відкрив невеликий ларчик і дістав медальйон.

— Це мій брат. Ми разом вирушили у першу подорож. Але він продав мене, щоб урятувати себе. З того часу я не довіряв нікому. Поки не зустрів тебе.

Анна взяла медальйон. Усередині було два дитячі обличчя.

— Твій брат… — Він тепер працює на Розена. І, ймовірно, знає, куди ми тримаємо курс.

Її серце стислося. Вона сіла на край столу.

— Чому ти рятуєш мене, якщо тобі це загрожує? — Бо ти — мій компас. Ти повернула мене до себе. І я не дозволю тобі зникнути.

Палубою пройшов сильний вітер. Знову буря. Але цього разу — вони не боялися. Удвох — вони стали штормом.

— Що далі? — спитала вона.

— Далі — ми вирушаємо туди, де ще ніхто не був. На край мапи. На край світу. Але головне — разом.

Анна простягнула руку, і він взяв її. Море ревіло, небо темніло, але між ними було світло. Світло, якого вже ніхто не міг загасити.

---