Читати книгу - "Призначена Асмодею, Іванна Желізна"

— Мені з тебе по слову витягувати? 

— Нора також у маєтку. Ліліт перевезла її, щоб пильнувати вагітність. 

Пальці, які міцно тримали склянку, повільно розстикуються і вона гучно розбивається об землю. Я не зважаю ні на бите скло, ні на алкоголь що розлився по паркету. 

Повільно розвернувшись стороною покритою рубцями, я зустрічаюся поглядом з розгубленим Тайпаном. Ні мені, ні йому не потрібно озвучувати думки, бо ми обидва розуміємо настільки ситуація кепська. 

— Асмодей, хоч з маєтку, хоч з пекла, але ми її витягнемо. 

— По-іншому не може бути, — погоджуюся я. 

P.S. Отакої, а хто це у нас вижив)? Ви ж чекали цього моменту, правда? Бо з нетерпінням чекала їхньої появи.