Читати книгу - "Втрачене покоління, Ханна Кір"

Памʼяті "Історика"

Це були перші наші з тобою дні

Перші ночі війни

перші миті весни

Перші «як ти?» замість сухого «привіт»

Перші вагони гружені десь на схід,

Кров на щоках,

гнуті голки

білі нитки:

Можна зашити не все порване на шматки,

Можна зашити пам’ять і обробити гріхи:

Білі від болю пальці,

очі від сліз сухі.

Це — перші ночі розстріляної весни:

Запах металу крізь надто тривожні сни,

Надто спокійні думки,

слова про смерть,

Надто спокійно летить усе шкереберть.

Стрічка фейсбуку — наче пусті блокпости:

Нині звично писати останні пости.

Надіюсь, існує досі у світі Бог:

Я не готова писати тобі некролог.

18.06.2022