Читати книгу - "2. Таємниця старого млина, Yana Letta"

Того ж вечора, коли над Шпилями опустився теплий серпанок сутінків, Бублик сидів на підвіконні в кімнаті Максима. Його хвіст ритмічно повільно бив по підвіконню, мов метроном для дуже ледачої симфонії.

Кіт уважно спостерігав за будинком навпроти, де у своєму новому кабінеті розташовувався капітан Буряк. Там, за вікном колишнього зернового складу, метушився чоловік у занадто новій формі, який все ще намагався виглядати переконливо — навіть на самоті.

Капітан розкладав папери. Потім збирав їх. Потім знову розкладав. Брав у руки телефон, клацав щось, а тоді зітхав і клав його назад. Час від часу він нахилявся до стола і, здавалось, бурмотів сам собі накази чи шпаргалки з "Як стати суворим начальником за три дні".

Бублик повільно кліпав очима, мов спостерігач з вищого рівня буття. У його погляді не було ані паніки, ані здивування. Лише глибоке, котяче розуміння.

Він побачив досить.

Капітан Буряк виглядав, як людина, що не могла знайти місце навіть серед власних речей — не те щоб у Шпилях. Його рухи були надто метушливі, надто організовані, і саме тому — підозрілі. У Шпилях, як показував досвід Бублика, не виживали ті, хто надто сильно намагався бути "як з книжки".

Кіт зітхнув. Не голосно, але виразно. Це був звук, що казав: "Ну от знову".

Максим, який лежав на ліжку з книжкою в руках, підняв погляд і усміхнувся.

— Тобі він теж не подобається?

Бублик не відповів. Взагалі.

Він лише згорнувся калачиком, демонстративно відвернувся хвостом до вікна і закрив очі. Його послання було ясним: "Я сказав усе, що хотів. І зараз — вечір медитації".

Максим тихенько посміхнувся. Він добре знав свого кота. Якщо Бублик зробив висновки — то вони були вірні. І вони, без сумніву, були не на користь капітана Буряка.

У цій битві — діти проти системи, друзі проти підозри, кмітливість проти бюрократії — Бублик уже обрав сторону.

І це була не форма з блискучими черевиками.