Читати книгу - "Джерело, Ларія Ковальська"

Тарас, уявивши це все, усміхнувся.

- От бачиш, розсмішив я тебе! Вже не даремно приїхав сюди.

- Недаремно, дідусю, недаремно!

      Молодим батьки подарували квартиру неподалік від свого будинку. І зажили там Артем з Еммою щасливим сімейним життям. Тарас іноді заходив до них в гості, та спільної мови з Еммою він так і не знайшов. Тому здебільшого час проводив за роботою, часом зустрічався з приятелями, які ще не встигли одружитись. А інколи йому вдавалось вирватись на кілька днів в село і тоді він відчував себе найщасливіщим у світі. Йому вже минуло двадцять п`ять і все більше, і більше батьки, родичі та навіть друзі дошкуляли розмовами про одруження. А він ще й дівчини не мав. Декілька разів пробував зустрічатись із дівчатами. Всі вони були красивими і на перший погляд подобались Тарасу, але через певний час хлопець розчаровувався і розривав стосунки. Натомість у Артема з Еммою були прекрасні подружні стосунки. Правда, поки дітей у них не було. Звісно, що вони ще були молодими і хотіли пожити для себе, та ось уже минуло два роки від їхнього одруження.

     Справи на фірмі йшли чудово. Батьки вже майже відійшли від справ, довіривши управління компанією синам. Тепер Тарас і Артем були співвласниками «Технозеніту». Емма лишалась юристкою.  Здавалось, всі були задоволені і щасливі. Та чи насправді це було так?