Читати книгу - "Матір, Ларія Ковальська"

Вона лагідно провела худенькою рукою по чолі маленького сина. Хлопчик усміхнувся уві сні. І ця усмішка зігріла її серце. Поправила ковдру, підняла сірого ведмедика, що впав з ліжка. Ведмедик Сірик – улюблена іграшка малюка. Вони разом вибирали його, коли синочку не було ще двох років. А вже от і три минуло. Підріс, та й досі ще маленький. Поглянула на обдертий лікоть – син падав з велосипеда. Такий бешкетник! А потім прибіг до мами, плаче – болить. Мама помила, перемотала і легенько поцілувала в рану.  Хлопчик сказав, що вже майже не боляче. Пішов вечеряти улюбленими млинцями, що приготувала мама. «Смачно, синку?» - Питає мама. «Дузе смацно!» - Відповів малий.  

Маму потішила відповідь.

Поцілувала легенько у щоку сина, вимкнула нічник і пішла прасувати його одяг. Зробила ще кілька справ, тепер можна йти спати. Помолитись? Немає вже сил. Подякувала Богу за сина і заснула міцним сном.

Минуло сім років.

Вона лагідно провела худенькою рукою по чолі сина-школяра. Хлопчик засопів, пригортаючи сірого ведмедика. Мама полегшено зітхнула. Розбите коліно вже заживало. Недавно він катався на роликах у парку, побився об заклад з товаришем, хто з них приїде перший. Син майже випередив товариша, але на старті перечепився і впав. Сильно розбив коліно, та плакати було соромно – навколо багато друзів. Мама бачила, як він мужньо терпів біль. Лише вдома, коли мама обробляла рану перекиснем, скрикнув кілька разів. Вже майже дорослий, та все ж ще дитина. Коли біль трохи минув, пішли їсти улюблені млинці. «Смачно, синку?» - Спитала мама. «М-м, смачнющі!» - Потішив маму відповіддю син.

Поцілувала сина у щоку, вимкнула нічник і поспішила до роботи. Потрібно пришити ґудзики до куртки, бо десь у школі відірвав, перебрати купу шкарпеток ну і попрасувати треба. Роботу закінчила за північ. Втомилась. Хоче спати. Молись знову немає сил. Подякувала Богу за сина і заснула.

Минуло ще сім років.

Вона розправила ковдру. Ліжко було пустим. Син-підліток ще гуляє. Мама дивиться у вікно –  надворі темно. На підвіконні сидить сірий ведмедик. Сірик вже давно не спить зі своїм господарем. Хлопець вже для цього занадто дорослий. Але це він так вважає, а для мами він все одно ще дитина. Мама хвилювалась. Недавно він теж затримався. А повернувся з розбитим носом. Мама спитала що трапилось, а він буркнув: «Побився!». Пішов у ванну, щоб обмити кров. Обробити рану мамі не дозволив. А наступного дня вона приготувала його улюблені млинці. «Смачно, сину?» - Спитала матір.  «Так собі…» - Кинув син, а в матері кольнуло серце.

Син повернувся після опівночі. На щастя, з ним було все добре. Своїм виглядав показав, що мама в кімнаті зайва. Вона пішла. Зрадлива сльоза покотилась по щоці. Роботу всю зробила, поки чекала на сина. Але вже надто пізній час для молитви та й сил немає. Подякувала Богу за сина і лягла спати.

Пройшло ще сім років.

Зморшкувата худенька рука провела по чистому ідеально простеленому покривалі. На ліжку сидів лише Сірик. Його власник тепер засинає в обіймах дружини. В кімнаті витає приємний запах троянд. Сьогодні їх подарував їй син. Приходив в обідню пору, щоб привітати її з Днем матері.  А вона якраз приготувала його улюблених млинців. Пригостила. «Смачно, синку?» - Питає матір. «Мамо, твої млинці – найсмачніші у світі!» - Зізнався син, а в матері засвітились радістю очі. Син розповідав як добре вони живуть із дружиною, які вони щасливі. Такий красень став! Дорослий, самостійний, та для неї все одно лишився малим.  Поговорив ще трішки з матір’ю і побіг до молодої дружини.

Тепер йому пере, прасує і готує дружина. Матір може відпочити. Та вона невтомлена. Йде до ікони. Дякує Богу за сина і довго молиться за нього. Тепер оберігатиме його своєю молитвою.

Кінець