Читати книгу - "Акупунктура міста"

Останнім часом ми стаємо свідками багатьох суперечок на тему транспорту майбутнього. Найбільше дискусій виникає саме щодо автомобілів майбутнього, й автомобільні виставки мають дедалі більший попит. Три роки тому я відвідав одну з них у МоМА[4]. Її було присвячено аспекту технологій та дизайну автомобіля майбутнього.

Справжнього смарт-автомобіля досі не винайшли. Бо кожного разу він не дотягує до заявлених вимог або дизайном, або комплектацією. Автомобілі з модерновим двигуном чи гібридною комплектацією у різних енергетичних варіаціях не є, на жаль, аж такі розвинені в сенсі дизайну. А машини, адаптовані до міста, менші за габаритами та економні, не можуть проявити себе на трасі. Зрештою, якщо нам справді потрібно два автомобілі, чому б не придумати два в одному, або «машина+велосипед», або навіть «машина для траси», що мала б у багажнику портативні елементи автомобіля для міста?

До слова, смарт-автобус уже існує. Він має істотні переваги. Також він потребує виділеної смуги для руху громадського транспорту (не обов’язково намальованої, йдеться просто про виділений для нього простір), чіткого графіку руху і енергійної експлуатації. Важливими для нього є посадка і висадка пасажирів на одному й тому ж рівні, тарифна і завчасна оплата проїзду і пряма безперехресна лінія руху.

Не маю жодних сумнівів, що транспорт майбутнього курсуватиме поверхнею. Повороткий, значно дешевший (вартість кілометра менша однієї сотої вартості проїзду на метро) і спроможний легко інтегруватися в лінії підземки. Секрет у тому, щоб надати автобусу таких можливостей (або й кращих), як і в метрополітену, або ж, інакше кажучи, «метронізувати дороги».

На противагу автомобілю, ідея смарт-велосипеда теж існує. Він не товчеться серед громадського транспорту і не перешкоджає пішоходам, адже це велосипед, що курсує чітко своєю доріжкою вздовж річок, каналів, залізничних колій. Його можна буде скласти, як парасольку, а згодом розкласти і користуватись за потреби.

Ще одна безцінна ідея — створити смарт-таксі, що не конкуруватиме ні з автобусом, ані з метро. Таксі, що даруватиме більше перспектив та альтернатив мешканцям міст. Беззаперечно, воно не конкуруватиме з рештою транспортних засобів, а слугуватиме сполучною ланкою міського транспорту, доставляючи вас до найближчої автобусної станції чи станції метро, не змушуючи думати, де б його зупинитися. Для утримання такого таксі слід впровадити інтегрований тариф. Хто б міг подумати, що таксі стане частиною громадського транспорту?

А зараз уявіть на хвилинку смарт-пішохода. Пішохода, який може скористатися всім, включно з паркуванням автомобіля, використовуючи для цього власну персональну мобільну карту. Як споживач смарт-пішохід вимагатиме обладнання, облаштування, крамниць та всієї сфери послуг, що теж будуть у його розпорядженні для його ж комфорту. Доведеться створити смарт-маркети, смарт-кінотеатри…

А смарт-читач, побачивши цю книжку, не пройде повз.

Чи можна досягти хорошої акупунктури міста через глибокий компроміс із соціальною солідарністю? Вже багато десятиліть ми живемо поряд із наслідками соціальних нерівностей, що призвели до часткової маргіналізації мешканців з низькими доходами. Кількість доповідей на семінарах і симпозіумах після діагностики, дослідження та аналізу цього питання охоплює добру частину нетрів світу.

Більшість маргінальних груп населення будує житло на схилах або в низинах. Так вони дають собі раду через брак будь-якої альтернативи. Як впровадити інфраструктуру в цих сферах життєдіяльності, як залагодити проблему безперервного накопичення сміття, що вже часом ховає жителів нетрів? Як позбутися проблеми безробіття і, головне, насильства та наркотиків?

У деяких містах, таких як Курітіба, вдалося залагодити проблему сміттєвих відходів, запровадивши програму закупівлі сміття або ж обміну його на транспортні ваучери. Така система чинна вже більше тринадцяти років.

Двадцять п’ять років тому я запропонував чудове рішення, як ввести інфраструктуру в нетрі. Ідея полягала у тому, щоб використовувати поручні для сходів як тримачі труб, по яких подаватиметься вода, або ж електричні проводи протягувати до будиночків через дахи чи вікна. Тимчасом каналізаційні стічні труби розташовуватимуться внизу вздовж сходів. Це було б просте і практичне рішенням, але за однієї умови: їх не можна закопувати у схили, бо це могло б збільшити ризик зсувів.

І це ще не все. Маргінальний район нетрів слід забезпечити зонами відпочинку, комерційними об’єктами та центрами надання громадських послуг, як і будь-який інший район міста. Проблему безробіття можна було б залагодити, звільнивши від податків усе виробництво чи послуги, що створювали б робочі місця на території нетрів. Таке залучення неоподатковуваних інвестицій з інших районів допомагає інтегрувати віддалені й неуспішні нетрі з рештою районів міста. Все це, звісно, сприятиме зменшенню насильства та злочинності.

Щоб повернути безпеку нетрям, важливо згенерувати можливості для комерційної діяльності як у центрах, так і на околицях таких районів: встановити магазини, ресторани, сервісні центри та інші ключові аспекти міської інтеграції. Адже зростання соціальної інтеграції — хороший і доцільний вид акупунктури. І її слід впроваджувати швидко, без зайвого аналізу та вивчення цього питання.

Вдалою акупунктурою буде спонукати городян цікавитися історією. Скільки насправді мешканців добре знають своє місто? Навряд чи хтось поважатиме те, чого не знає. Та і як поважати своє місто, не розуміючи його?

Намалюйте своє місто. Таке я запропонував під час виступу в Калі на День журналіста більш ніж двомстам репортерів. Яка межа бачення міста загалом у людей, які щодня описують і розповідають про своє місто?

Ідея цього мого виклику журналістам полягала не в тому, щоб проаналізувати місто з огляду на чесну чи шахрайську