Читати книгу - "Сон літньої ночі, Вільям Шекспір"

Навій

Люди добрі, це треба зважити як слід. Випустити лева до дам... хай бог милує! 35 Це страшне діло. Адже лютішої дичини, як той лев, і на світі нема, і цього нам не слід забувати.

Носик

А тому потрібен ще один пролог, де сказано буде, що це не лев.

Навій

Ні, треба оголосити, як його звуть насправді, 36 і щоб половину його обличчя було видно з-під левової шкури, і хай він сам промовить до них отак якось: «Вельможні дами»,- або: «Ласкаві дами»,- або: «Я хотів би...»,- або: «Я просив би вас…»,- або: «Я уклінно благав би вас не боятись і не труситись. Я вам своїм життям ручуся: коли ви подумаєте, ніби я справді лев, то прощай моя голівонько. Ні, який там я лев! Я така сама людина, як і всі». А тоді хай назве себе, хай так навпростець і скаже, що він, мовляв, столяр Гембель.

Клинець

Ну, гаразд, так і зробимо. Та ось іще дві заковики. Як нам улаштувати на кону місячне світло? Адже, щоб ви знали, Пірам і Тізба зустрічаються при місяці.

Гембель

А яка буде ніч, коли ми ставитимем свою виставу? Чи місячна? 37

Навій

Подивіться в календарі. Пошукайте календаря! Треба подивитися, чи ніч буде місячна!

Клинець

Так, ніч буде місячна.

Навій

Ну, тоді попросімо, щоб у великій залі, де ми гратимем, відчинили одне вікно, і хай крізь те вікно світить місяць.

Клинець

Еге ж. І хай котрийсь із вас вийде на сцену з в’язкою хмизу та ліхтарем і скаже, що він прийшов ображати - чи то пак зображати - роль Місячного сяйва. І ще одне. Треба, щоб у великій залі був мур, бо, за п’єсою, Пірам і Тізба розмовляють крізь шпарину в мурі.

Носик

Як же ти внесеш до зали мур? Що ти порадиш, Навою?

Навій

Нехай хтось зображує мур, і треба трохи обмазати його тиньком, чи глиною, чи вапном, щоб він був схожий на мур. І хай держить руку отак, розчепіривши пальці, а крізь оцю нібито шпаринку між пальцями й шепотітимуться Пірам із Тізбою.

Клинець

Ну, коли так, то все гаразд. А тепер посідаймо гарненько та й розучуймо свої ролі. Піраме, тобі починати. А коли відтарабаниш свої слова, відійди в кущі. І так хай кожен робить згідно зі своєю роллю.

Входить Пак.

Пак

Це що за мужлаї тут галасують

Так близько біля ложа королеви?

А, п’єса? Буду їм за глядача,

А може, при потребі, й за актора.

Клинець

Починай, Піраме! Тізбо, вийди напереді

Навій у ролі Пірама

О Тізбо! Дух від квітки замашної...

Клинець

Запашної! Запашної!

Навій у ролі Пірама

... квітки запашної -

Це віддих ніжний твій, моя кохана.

Та що це? Голос? Хвильку під стіною

Пожди: я зараз коло тебе стану.

Пак

Чуднішого Пірама я не бачив!

(Зникає)

Дудка

Тепер мені говорити?

Клинець

Та вже ж не кому. Але не забувай, що він тільки пішов глянути, що там за шелест, і зараз повернеться.

Дудка в ролі Тізби

Піраме осяйний, біліший від лілеї,

Рожевіший від рож на пагоні стрункому,

У цвіті юоності розкішної твоєї,

Ти вірний, наче кінь, який не знає втоми.

Зустрінемося ми біля гробниці нині...

Клинець

Гробниці Ніна! 38 Та це тобі казати ще не зараз. Це ти вже на Пірамову репліку відповідатимеш. Ти хочеш усю свою роль підряд відтарабанити. Піраме, твоя черга, ти вже прогавив свою репліку. Після слів «не знає втоми».

Дудка

А!..

(Повторює слова Тізби)

Ти вірний, наче кінь, який не знає втоми…

Входить Навій з ослячою головою, за ним Пак.

Навій у ролі Пірама

Чи красень я, чи ні, о Тізбо, весь я твій!

Клинець

Що за страхіття! Що за чортівня! Тут нечиста сила! Людоньки, що це? Людоньки, тікаймо! Рятуйте!

Клинець, Гембель, Носик, Дудка й Замірок вибігають.

Пак

Ну, зараз вас кругом поводить Пак!

Оббігаєте хащі всі вдогонь!

Я буду й кінь баский, і пес-гончак,

Кабан, ведмідь або сяйний вогонь.

Заржу, загавкаю, і рохкну, і ревну,

Мов кінь, пес, вепр, ведмідь,- і, як вогонь, сяйну.

(Вибігає)

Навій

Чого це вони повтікали? Якусь капость придумали, аби мене налякати.

Входить Носик.

Носик

Навій, що це з тобою зробилося? Що я бачу в тебе на в’язах?

Навій

Що ти бачиш у мене на в’язах? Що ж, як не свою ослячу голову! 39

Носик вибігає.

Входить Клинець.

Клинець

Господи боже! Навою, що це з тобою скоїлося?

Ти перемінився.

(Вибігає)

Навій

От збиточники! Це вони хочуть мене в дурні пошити й налякати. Та шкода! Я й з місця не зрушу - хай роблять, що хочуть. Буду отут ходити туди й сюди, буду співати - хай бачать, що я не злякався.

(Співає)

І жовтодзьобий чорний дрізд,

І промітна синичка,

І трясогузка - довгий хвіст,

І славка невеличка...

Тітанія

(прокидається)

Який це ангел розбудив мене?

Навій

Вівсянка, щиглик і кулик

І ти, зозуле сива,

Що нам віщуєш довгий вік,-