BooksUkraine.com » Класика » Сон літньої ночі, Вільям Шекспір 📚 - Українською

Читати книгу - "Сон літньої ночі, Вільям Шекспір"

143
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Сон літньої ночі" автора Вільям Шекспір. Жанр книги: Класика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 22
Перейти на сторінку:
Кохана, мирно спи.

 

Гермія

Спокійно, любий, очі й ти склепи.

 

Засинають.

Входить Пак.

 

Пак

Цілий ліс я обійшов,

Та афінця не знайшов,

Що йому я маю око

Чарівним змочити соком.

Ніч і тиша... Хто це там?

То ж, мабуть, і є він сам!

Так, на нім афінське вбрання.

Діви юної кохання -

Каже пан мій Оберон -

Він зневажив. Ну, а он

І її зміг сон міцний

Просто на землі сирій.

Не посміла, бідна, ти

При безсердому й лягти.

Цим чар-зіллям, сину вражий,

Очі я тобі помажу.

Збудишся - й тобі любов

Вже не дасть заснути знов.

(Вичавлює сік із квітки на повіки Лізандрові)

Прокидайся ж. Я тікаю:

Оберон мене чекає.

(Виходить)

 

Вбігають Деметрій і Гелена.

 

Гелена

Убий мене, але не проганяй!

 

Деметрій

Геть, відчепись, кажу тобі, і край!

 

Гелена

Невже саму покинеш на біду?

 

Деметрій

Геть! Одчепись! Я далі сам піду.

(Виходить)

 

Гелена

Я в цій гонитві духу вже пускаюсь.

Що більш прошу, то менше досягаю.

От Гермія цього не знає горя,

У неї очі звабні, наче зорі.

Від чого? Не від сліз солоних, мабуть:

Я плакала частіш, але не вабить

Мій зір нікого. Певне, я бридка,

І звір лісний від мене утіка.

І дива тут ніякого немає,

Що вид мій так Деметрія жахає.

Десь дзеркала оманливого сила

До Гермії рівнятись спокусила.

Та хто це тут лежить? Лізандр неначе?

Він спить чи вбитий? Крові я не бачу.

Лізандре, пробудися! Ти Живий?

 

Лізандр

(прокидаючись)

За тебе - хоч в огонь! Довіку твій!

Гелено, ти прозора! Сталось чудо?

Твоє серденько бачу я крізь груди.

А де ж Деметрій? Де твій лиходій?

Його ось зараз меч скарає мій!

 

Гелена

За що, Лізандре? В чім його вина?

Що любить Гермію? Твоя вона!

Невже задовольнитись цим не можна?

 

Лізандр

Що, Гермія? Мені хвилина кожна,

Пробута з нею, марна і порожня!

Гелену я, не Гермію, кохаю

І гаву на голубку заміняю.

В людині розум волею кермує,

І вище розум мій тебе цінує.

Повільно дозріває все на світі,

І я спромігся лиш тепер дозріти,

Над волею здобувши врешті владу,

Мій розум дав мені таку пораду:

В твоїх очах читати, ясна панно,

Найкращу повість книжки про кохання!

 

Гермія

Ні, глум такий терпіть уже несила.

Чим я його у тебе заслужила?

Чи мало ще... Чи мало ще, юначе,

Що я ніколи, певно, не побачу

В Деметрія в очах жаги палкої,

То ще зневаги треба отакої?

Поганий жарт, Лізандре, далебі:

Не личить так поводитись тобі.

Бувай здоров! Але скажу я щиро:

В твоє лицарство мала більше віри.

Щоб то одним зневажену отак

За це ще й інший ображав юнак!

(Виходить)

 

Лізандр

А! Гермії не бачила вона!

Спи, Герміє, і зоставайсь одна.

Як мед, коли з’їси його в охоту,

Найгіршу потім виклика нудоту,

Як тих, хто в істинну вернувся віру,

Жахає потім єресь аж надміру,

Так і для мене мед і єресь ти,

Й тому тебе я мушу проклясти!

Всі сили, вся любов - лиш для Гелени,

Не буде іншої владарки в мене!

(Виходить)

 

Гермія

(раптом прокидається)

Рятуй, Лізандре, Гермію свою,

Зірви з грудей моїх оцю змію!

О боже! Що за сон! Я вся дрижу

Зі страху. Глянь! Я сон свій розкажу:

Неначе гад мені у серце впився,

А ти стояв і з усміхом дивився.

Лізандре! Що? Нема? Лізандре! Муже!

Не чуєш? Ти пішов? Озвись, мій друже!

О лихо! Де ти? Млість мене змагає.

Озвись, коханий, я тебе благаю!

Чи ти далеко? Треба йти шукати!

Знайти тебе чи смерть свою спіткати.

(Виходить)

 

ДІЯ ТРЕТЯ

 

 

СЦЕНА 1

 

 

Ліс. Тітанія спить.

Входять актори: Клинець, Навій, Гембель, Дудка, Носик і Замірок.

 

Навій

Усі зібралися?

 

Клинець

Усі, всі. А осьде й місцина для нашої репетиції, напрочуд зручна. Оця зелена галява буде нам за сцену, ті кущі глоду - за убиральню, і ми розіграємо все достоту, як перед самим князем.

 

Навій

Пітере Клинцю!

 

Клинець

Що скажеш, друже Навою?

 

Навій

У цій комедії про Пірама і Тізбу є такі речі, що навряд чи кому сподобаються. По-перше, Пірам мусить вихопити меча і вбити себе, а це видовище не для дам. Що ти на це скажеш?

 

Носик

Так, так, справді страхіття!

 

Замірок

Мабуть, доведеться нам кінець кінцем пропустити це самогубство.

 

Навій

Нізащо в світі! Я придумав штуку, як усе залагодити. Напишіть для мене пролог, і нехай цей пролог пояснить глядачам, 33 що ми своїми мечами нікому шкоди не заподіємо і що Пірам не вбитий. А задля більшої певності ще треба сказати, що я, Пірам, насправді не Пірам, а ткач Навій. Тоді їм не буде чого й боятися.

 

Клинець

Гаразд, буде тобі такий пролог, і ми його напишемо восьми- й шестискладовими рядками.

 

Навій

Ні, хай буде на два склади більше: напишімо самими восьмискладовими. 34

 

Носик

А лева дами не злякаються?

 

Замірок

Боюся,

1 ... 6 7 8 ... 22
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сон літньої ночі, Вільям Шекспір», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сон літньої ночі, Вільям Шекспір"