Читати книгу - "Сон літньої ночі, Вільям Шекспір"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Лишивши місто і себе віддавши
Тому на ласку, хто тебе не любить.
Таж я вночі у цім відлюднім місці
Зробить з тобою можу, що захочу!
Гелена
Мені зарука - честь твоя. Для мене
То ще не ніч, коли твоє обличчя
Я бачу, й не відлюддя там, де ти,
Бо ти для мене - мовби цілий світ.
Як можу я сказать, що я сама,
Коли весь світ тут дивиться на мене?
Деметрій
Ось я втечу, сховаюся у хащі,
Й тебе на з’їжу диким звірам кину.
Гелена
З них найдикіший має м’якше серце,
Ніж ти. Тікай, перероби легенди:
За Аполлоном Дафна хай женеться, 30
Голубка за грифоном, 31 лань за тигром.
Дурна погоня це, як полохливість
Женеться, а відвага утікає.
Деметрій
Не хочу більше слухати. Пусти
І не біжи за мною, бо тобі
Я тут, у лісі, лихо заподію.
Гелена
Мені ти чиниш лихо в місті, в храмі,
У полі. Фе, Деметрію, ганьба!
В мені ти стид жіночий убиваєш:
Не нам, а вам годиться упадати,
А жінка може лиш себе віддати.
Деметрій виходить.
Піду за ним: буває пекло раєм,
Як від руки коханої вмираєм.
(Виходить)
Оберон
Йди, німфо! Ніч не встигне відійти -
Вже ласки він благатиме, не ти!
Входить Пак.
Гонець мій любий! Квітку ти приніс?
Пак
Так, ось вона.
Оберон
Давай сюди хутчіше!
Я знаю місце, де цвіте чебрець,
Фіалка никла й жовтий баранець
І, сплівшися з шипшиною, навис
Над ними запахущий козолист.
Не раз, як зморять королеву танці,
Вона до ранку спить на тій полянці.
М’яке, тонке линовище змії
Встилає ложе запашне її.
Сік чарівний пущу я в око їй -
Вона потоне в маячні бридкій.
Ти, Паку, теж зостав собі частинку
І в лісі розшукай одну афінку,
Закохану в пихатого хлопчину.
Йому помажеш очі в ту хвилину,
Коли її ось-ось побачить він.
По вбранню видно - той юнак з Афін. 32
Але гляди - з цим ділом так управся,
Щоб він палкіш за неї закохався,
Й до перших півнів повернись, як стій.
Пак
Усе зроблю, не бійтесь, пане мій!
(Виходить)
СЦЕНА 2
Входить Тітанія, королева фей і ельфів, зі своїм почтом.
Тітанія
Ану, ставайте в коло й заспівайте!
Тоді - на півхвилини розбіжіться:
Хто - хробачків у пуп’янках давити,
Хто - добувати кажанячі крила
Для ельфів на плащі; хто - сов ганяти,
Що ухкають, угледівши котрогось
Із нас. Приспіте піснею мене
І - до роботи, поки я спочину.
Ельфи й феї співають.
1-й ельф
Комарі, гедзі та мухи,
Згиньте, щезніть, пропадіть!
Їжаки, вужі й ропухи,
Королеви не будіть!
Хор
Соловейку, на поляні
Щебечи в нічнім тумані:
Люлі-люлі-люлі-лю,
Люлі-люлі-люлі-лю,
Гетьте, чари
І примари,
Не тривожте нашу пані!
На добраніч, люлі-лю!
1-й ельф
Довгоногі павуки,
Ми сюди не пустим вас!
Слимаки, черва, жуки,
Обминайте далі нас!
Хор
Соловейку, на поляні
Щебечи в нічнім тумані:
Люлі-люлі-люлі-лю,
Люлі-люлі-люлі-лю!
Гетьте, чари
І примари,
Не тривожте нашу пані!
На добраніч, люлі-лю!
Тітанія засинає.
2-й ельф
Все тихо! Ну, летім мерщій!
Один лише на варті стій.
Ельфи зникають.
З’являється Оберон і вичавлює сік із квітки на повіки Тітанії.
Оберон
Що побачиш ти в ту мить,
Як зі сну прочнешся,
Враз до серця прикипить,
І не схаменешся.
Чи ведмідь, чи вепр, чи рись -
До тії почвари
Ти коханням загорись.
Хай же діють чари.
(Зникає)
Входять Лізандр і Гермія.
Лізандр
Кохана, ти зомлієш від знемоги.
Чи не спочить нам? Як гадаєш ти?
Скажу по правді - збився я з дороги.
А день настане - можна далі йти.
Гермія
Шукай собі десь обіч ти місцину,
А я ось тут під деревом спочину.
Лізандр
Ні, ляжу я на цей же самий мох:
І серце, й ложе в нас одне на двох.
Гермія
Лізандре, любий, я тебе благаю:
Ляж далі, а не тут, де я лягаю.
Лізандр
О, зрозумій невинність слів моїх!
Любов навчить тебе збагнути їх.
Вона, кажу я, нам серця єднає,
Тому й душа у нас на двох одна є.
Коли ж серця злилися, чом не може
Двох наших тіл одне вмістити ложе?
Що я кажу, не май того за лжу,
Бо серцем коло тебе я лежу.
Гермія
Словами граєшся. Чи ж я кажу,
Що здатним на брехню тебе вважаю?
Чи гордості я й чемності не знаю?
І все ж - повагу та любов покажеш,
Коли, мій друже, трохи далі ляжеш.
Бо чесній дівчині та юнаку
Годиться відстань берегти таку.
То ляж отам, засни, мій друже, міцно,
І хай твоя любов живе довічно.
Лізандр
«Амінь, амінь!» - кажу на ці слова,
І, поки я живий, любов жива.
Я ляжу тут.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сон літньої ночі, Вільям Шекспір», після закриття браузера.