BooksUkraine.com » Класика » Сон літньої ночі, Вільям Шекспір 📚 - Українською

Читати книгу - "Сон літньої ночі, Вільям Шекспір"

143
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Сон літньої ночі" автора Вільям Шекспір. Жанр книги: Класика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 22
Перейти на сторінку:
style="">Лиш вірити несила…

 

Бо й правда, хто б це повірив такій дурній птасі? Вона собі «ку-ку» та й «ку-ку», накує бозна-скільки, а ти вір?

 

Тітанія

О милий смертний, заспівай іще!

Такий солодкий голос твій для слуху,

Твоя подоба так чарує зір,

Твої чесноти так мене хвилюють,

Що я тебе відразу покохала.

 

Навій

Не скажу, ласкава пані, що це ви зробили дуже розважно. А втім, як по правді сказати, ниньки кохання й розважність не часто у згоді бувають. І тим більше шкода, що ніхто з путящих людей не береться їх помирити. А що, зугарні й ми при нагоді пожартувати, правда ж?

 

Тітанія

Ти й мудрий, і прекрасний водночас.

 

Навій

Ні те, ні те. Та якби мені стало кебети якось вибратися з цього лісу, з мене б вистачило.

 

Тітанія

Що? Вийти з лісу? І не сподівайся!

Чи хочеш, чи не хочеш - тут лишайся.

Я - королева ельфів знаменита,

В моїм краю панує вічне літо,

Люблю тебе. Іди зі мною, милий.

Призначу слуг я, щоб тобі служили,

З морського дна дістали самоцвітів,

Приспали співом на постелі з квітів,

А смертну плоть твою я так очищу,

Що злинеш ти, як дух, від хмари вище.

Летіть мерщій до мене, Павутинко,

Метелику, Горошку і Гірчичко!

 

З’являються Павутинка, Метелик, Горошок і Гірчичка.

 

Павутинка

Я тут!

 

Метелик

І я!

 

Горошок

І я!

 

Гірчичка

І я!

 

Всі разом

Що нам зробити?

 

Тітанія

З цим паном будьте чемні і ласкаві,

Круг нього і стрибайте, і танцюйте,

Малиною й ожиною годуйте,

І сливи, й смокви, й виноград несіть,

І мед із нірок у джмелів крадіть,

А віск із лапок - замість нічників.

Засвічуйте ви їх від світлячків

І на спочинок милого вкладайте.

В метелика барвисті взявши крила,

Ви місячне проміння відганяйте,

Щоб сонному ув очі не світило.

Тепер його чемненько привітайте.

 

Павутинка

Привіт, о смертний!

 

Метелик

Слава!

 

Горошок

Слава!

 

Гірчичка

Слава!

 

Навій

Даруйте, ваша милосте, що я посмію спитати. Як звати вашу вельможність?

 

Павутинка

Павутинкою.

 

Навій

Дуже радий буду спізнатися з вами ближче, любий мій паничу Павутинко. Коли вріжу палець, то звернуся до вас: адже павутиння кров спиняє. А вас як звати, вельмишановний?

 

Горошок

Горошком.

 

Навій

Будьте ласкаві, кланяйтесь від мене пані Горошинці, вашій матусі, і панові Стручкові, вашому татові. І з вами, любий паничу Горошку, радий буду познайомитися ближче. Перепрошую, а вас як звати, ласкавий добродію?

 

Гірчичка

Гірчичкою.

 

Навій

Любий мій паничу Гірчичко, я добре знаю, який ви терплячий. Отой мерзенний велетень Ростбіф зжер уже не одного з ваших родичів. Повірте, через вашу рідню мені вже не раз сльози на очах виступали. Дуже радий буду познайомитися з вами ближче, любий паничу Гірчичко.

 

Тітанія

Тепер ведіть його в мої чертоги.

Он гляньте, місяць наче засльозивсь,

І кожна квітка плаче до знемоги

За цнотою, утраченою кимсь.

Уста йому закрийте - і в дорогу.

 

Виходять.

 

СЦЕНА 2

 

 

Входить Оберон, король фей і ельфів.

 

Оберон

Цікаво, чи Тітанія збудилась,

І що вона побачила найперше,

Що їй навіяло жагу нестямну.

Ось мій гонець.

 

Входить Пак.

 

Ну що, шалений духу?

Які у цім гаю пригоди стались?

 

Пак

В потвору королева закохалась!

Біля її таємної місцини,

Коли вона заснула на часину,

Зібрався гурт афінських тупаків -

Поденників, простих майстровиків,-

Щоб там якусь виставу розучити

І нею шлюб Тезеїв відзначити.

З них найтупїший, той, що грав Пірама,

Сказав свої слова - й подався прямо

В кущі. А там його я перестрів

І голову безмозку підмінив

Ослячою. Ось він виходить знову

На Тізбину відповідати мову -

І решта зразу врозтіч всі порснули,

Мов дикі гуси, що мисливця вчули,

Чи галич, що злітає аж під хмари,

Як постріл недалеко десь ударить.

Отак, його уздрівши, небораки

Пустилися тікати з переляку.

Той, спотикнувшись, падає, мов труп,

А той кричить: «Рятуйте!» - як на пуп.

Зі страху розум геть вони стеряли,

І речі неживі на них напали:

Терни їм рвуть і поли, й рукави,

Гілки збивають шапку з голови.

Так я прогнав їх, і зостався там

Лише ослоголовий той Пірам.

В ту мить якраз Тітанія збудилась

І в нього до нестями залюбилась.

 

Оберон

Ще краще вийшло, ніж я сам хотів.

Але чи ти й афінцеві скропив,

Як я велів, любовним соком очі?

 

Пак

Так, сонного знайшов я серед ночі,

Й лежала поряд дівчина з Афін.

Прокинувшись, її побачить він.

 

Входять Деметрій і Гермія.

 

Оберон

Сховайся. Це та сама пара, так?

 

Пак

Та сама діва, та не той юнак.

 

Деметрій

Люблю тебе, а ти мене хулиш.

Докори ці для ворога залиш.

 

Гермія

Мої докори - це ще не хула.

Гляди, щоб я тебе не прокляла!

Якщо Лізандра справді ти убив

І по коліна в кров уже забрів,

Забродь ще глибше і мене убий!

Як сонце дню, мені він вірний був,

То щоб отут

1 ... 8 9 10 ... 22
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сон літньої ночі, Вільям Шекспір», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сон літньої ночі, Вільям Шекспір"