Читати книгу - "Терпкий смак кохання, Ерін Кас "

— У мене є сік.

Хочу, щоб прийшов хтось із дівчат, але мені їх навіть не видно, бо сиджу спиною до танцмайданчика. Гадаю, він помічає моє збентеження, бо кутики вуст смикаються у натяку на усмішку. Встає і мовчки йде, залишаючи мене саму. Глибоко вдихаю повітря і починаю шукати очима дівчат. Катя танцює з незнайомим мені хлопцем, а Ліля з Женею. Я його впізнала, хоч бачила лише кілька хвилин. Це він, поганець, набрехав мені про таксі.

До столика підходить дівчина і ставить переді мною коктейль, тільки-но збираюся заперечити, як поряд сідає Ярослав зі склянкою соку у руці. 

— Я не п’ю алкоголь.

— Це безалкогольний коктейль, — відповідає, зробивши ковток зі своєї склянки. Дивуюся. Невже він запам’ятав мої слова з вечірки? Цікавість перемагає, беру келих і куштую напій — справді без алкоголю. Приємно. 

— А ти що п’єш?

Він не відповідає, лише простягає мені свою склянку. Не гублюся, беру її і трохи відпиваю. Кривлюся. Тут точно є алкоголь і він перебиває смак апельсинового соку.

— Можна було не додавати сік, — віддаю йому склянку. Обертаюся і шукаю очима дівчат, але їм до мене немає діла, весела музика не відпускає з майданчика.

— Чому ти не танцюєш? — знову ніжний дотик. Він проводить від плеча до ключиці, вимальовуючи пальцем невидимий узор.

— Танцювала б, якби ти не причепився, — бурчу, відхиляючись.

— Зухвала, — демонстративно обводить мене поглядом. Під ним не затишно та бентежно. — Мені подобається, — дивиться у вічі. — Буде цікаво.

— Що? — не впевнена, що хочу почути його відповідь.

— Приручити дику кішечку, — торкається мого волосся на спині, а потім ніжно проводить пальцями по шкірі, від чого вона вкривається сиротами.

— Піду… Потанцюю, — різко підводжуся й поспішаю до Каті.

Дика кішечка з мене така сама, як з Каті співачка. Ніяка. Не знаю, що йому там цікаво, але я в його ігри грати не збираюся. Дивний він. І викликає в мені неправильні емоції, краще триматися подалі від проблем.

— Катю, — беру її за передпліччя, відводжу від дівчат, — ходімо зі мною.

Прямую до вбиральні. Катя наспівує мелодію і виглядає дуже задоволеною. Їй весело у компанії Лілі, тому я сміливо можу їхати додому.

— Щось я втомилася, хочу додому, — говорю, коли заходимо до вбиральні.

— Ти що? Час дитячий, — дивиться на мене здивовано. — Хіба кавалер не мав тебе розважати?

— Чому ти мені не сказала, хто він?

— А ти не знала?

— Взагалі поняття не мала, що у Лілі є брат.

— Я бачила його раніше кілька разів, вони рідні тільки по батькові. Ми навіть не знайомі, він не привітний.

— Так, я помітила.

— Постійно Лільку контролює, коли батьків немає у місті, — миє руки і витирає паперовим рушником.

— Ти не думала, що її потрібно контролювати? Лілю часто заносить.

— Згодна, у неї проблеми з алкоголем. Давай потанцюємо ще трішки і поїдемо разом додому? Півтора місяця канікул залишилося, — надуває губи, в надії вмовити мене. Вона завжди так робить.

— Якщо передумаю, поїду додому.

— Окей, я не проти, — погоджується подруга.

Повертаємося до свого столика. На одному з диванів Ліля липне до Жені. Перезираємося з Катею і сідаємо на іншому. Ярослава немає і це, дивним чином, дозволяє мені вільно дихати. Допиваємо свої напої і йдемо танцювати. В якусь мить дивлюся на наші місця і бачу, що мене супроводжує погляд темно-сірих очей. А я думала, він уже не повернеться. Стає незручно. Ніхто так не бентежить мене у цілому клубі, як він. Це дратує, хочу позбутися цієї незручності. Повертаюся на місце і помічаю новий коктейль.

— Не витрачай даремно гроші, — говорю не витримавши. — Нічого не вийде.

— Що саме ти маєш на увазі? — він займає свою улюблену позу, і нахабно веде пальцями по моїй руці. Тіло зраджує, розносить венами приємне тепло, але розум не збирається здаватися.

— Сексу на одну ніч не буде, — кажу прямо, остаточно роздратувавшись.

— Он як? — він широко усміхається, змушуючи серце схвильовано завмерти, а потім шалено швидко застукотіти. — А може, я хочу не одну ніч? — нахилившись, шепоче мені на вухо. Його гаряча долоня лягає на моє коліно. — А багато-багато спекотних ночей разом з тобою, — його подих вкриває шкіру колючками.

— Цього не буде, — намагаюся говорити суворо.  

— Чому? Не подобаюсь?

— Бо у нас різні бажання, я не шукаю розваг, а стосунки з протилежною статтю сприймаю дуже серйозно та відповідально.

— Ай, щось не сходиться, — і не думає відхилятися. — Твоє тіло думає інакше, — проводить по руці, вдихає повітря біля шиї, торкається пальцями оголеної частини спини. — Ти почервоніла, — на останньому слові зачіпає вухо губами, а я різко підскакую з місця.

— Мені час, мене чекають вдома, — хапаю свою сумку і, не озираючись, мчу на вихід.

Навіть Катю не попереджаю, гадаю, вона знайде спосіб дістатися дому. На вулиці розблоковую смартфон і заходжу у додаток таксі. Та не встигаю навіть адресу вбити, як ззаду мене обіймають.

— Вікусь, ти взагалі жартів не розумієш, — тихо говорить Ярослав, але миттю мене відпускає. — Поїхали, я відвезу тебе додому.

— Ти нормальних слів не розумієш, так? Гадаєш, що тобі все можна?

— А що, ні? Не все? — зупиняється, усміхаючись.

— Люди тобі не належать.

— Серйозно? — удавано дивується, насолоджуючись моїм сум’яттям. Не звертаю уваги на його погляд, продовжую вбивати адресу, щоб знайти найближче таксі.

— Добре, я зрозумів, поміняємося місцями, — привертає увагу своїми словами. — Сьогодні тобі можна все. Обирай, що завгодно, я виконаю. Але за однієї умови.

— Якої ще умови? — цікавість перемагає здоровий глузд.

— Ти розкажеш мені про себе.

— Що? — насторожуюся.

— Що-небудь, — знизує плечима і зараз, вперше, виглядає не таким суворим. Знаю, що не варто цього робити, але в душі уже погодилася на його авантюру.