Читати книгу - "Відшукати скарб, Анітка Санніфео"

– Виходить, що так, – кивнув він.

– Цікаво.

– Руора казала, в Адарі раніше вже були подібні випадки.

– Так, є кілька фактів, що зафіксовані в нашій історії…

– І є спосіб повернутися?

– Не знаю, юначе.

– Але ж так не буває, якщо є вхід, то має бути й вихід, – Олексій продовжував розглядати жінку, що сиділа перед ним. Вона виглядала мудрою, а ще незважаючи на поважний вік та дивний колір шкіри, мала доглянутий та привабливий вигляд. Сара була геть не схожою на тролів, про яких він читав у романах.

– Вихід дійсно є завжди, – кивнула Сара. – Чому ти так уважно мене розглядаєш?

– Вибачте, – тут же промовив Олексій. – Ви така незвична. Руора казала, що ви… – він на мить задумався, – троль, – тихіше додав він.

– Он у чому справа! – посміхнулася жінка. – Так, я дійсно належу до раси тролів. 

– На Землі їх описують інакше. Часто це великі, огидні, створіння, у яких не дуже багато розуму…

– Ну, мабуть, тому, що вони ніколи не бачили тролів, – продовжила говорити жінка. – Або мова йшла про тролів з якихось інших світів.

– Ви незвична, але дуже гарна жінка, – швидко проговорив Олексій, адже не хотів образити привітну знахарку.

– Дякую. Ми не кусаємося, не хвилюйся. І я хочу тобі допомогти. Я ніколи не розмовляла з тими, хто прийшов до нас з інших вимірів. Лише чула розповіді від своїх батьків та бабусь й дідусів.

– То виходить, гості з інших світів тут бувають нечасто?

– Звісно, що ні. Невже ти думав, що тут настільки популярні землі?

– Та ні, що ви, я взагалі не встиг нічого подумати. Мені все ще здається, що це якийсь сон.

– Але це реальність, юначе. Хочеш чаю на травах? Я зроблю тобі смачний напій та після цього спробую подивитися твою долю.

– Руора теж казала щось про долю…

– В Адарі вірять в те, що є певні доленосні події та зустрічі, яких не уникнути…

Олексій не знав, що на це відповісти. Він не особо вірив в долю, більше вважав за потрібне аналізувати події та досягати всього власними зусиллями, вчитися на власних та чужих помилках. А під час війни, після того, як втратив на ній близьких друзів остаточно перестав вірити в те, що є якісь знаки, передбачення чи доля. Є лише божевільні жорстокі сусіди, які вирішили, що мають право розпоряджатися чужим життям, нехтуючи всіма законами світу…

Втім, сперечатися з Сарою, що прагнула йому допомогти, нехай й в такий дивний спосіб, не став.

Знахарка поставила перед Олексієм філіжанку ароматного чаю.

– Спочатку запитай, потім пий.

– Що питати? – не зрозумів хлопець.

– Те, що хочеш дізнатися. Напій же має знати, яку відповідь ти хочеш отримати, – Сара усміхнулася.

– Добре, – Олексій повільно кивнув, замислився, та зробив ковток гарячого чаю. Це було дивно. Він чув про передбачення на каві, а от щоб це робили на трав’яному чаї було новиною…