Читати книгу - "Моя автобіографія. Письменники. Сом, Остап Вишня"

11

Тоді до св. Софії... — Ідеться про Софійський собор у Києві.

12

«Просвіта» — культурно-освітня громадська організація на Україні. Заснована в грудні 1868 р. у Львові «народовцями» з метою поширення освіти серед народу. Мала філії в містах, бібліотеки й читальні в селах, видавала українською мовою популярну літературу, шкільні підручники тощо. В тій частині України, що входила до складу Російської імперії, «Просвіти» були створені на початку 20 ст., припинили існування в першій половині 20-х років. На західноукраїнських землях «Просвіти» існували до 1939 р.

13

Тяжко було, але «ми перемогли». — Йдеться про обивателів, які в роки революції та громадянської війни стояли осторонь від боротьби, а після перемоги більшовиків «примкнули» до Радянської влади.

14

Ну, а потім під'їхала «платформа», мене й посадили. — У 1920 р. Остапа Вишню арештували після повернення його до Києва з Кам'янця-Подільського, де на той час отаборилася контрреволюційна Директорія. Наступна фраза про те, що згодом його випустили і він уже з «платформи» не злазив», свідчить про рішучу підтримку письменником Радянської влади.

15

«Катехізис» — посібник з основ християнського віровчення, призначе­ний для початкового релігійного навчання віруючих.

16

Філарет (Дроздов Василь Михайлович, 1782-1867) — московський митрополит реакціонер; автор «Пространного катехизиса», що вивчався в дореволюційній школі.

17

Соломонів «Оракул» — збірник афоризмів та загадок ізраїльсько-іудей­ського царя Соломона (?-928 р. до н. е.).

18

«Русский паломник» — щоденне ілюстроване видання. Виходило в Петербурзі (1885-1917).

19

Писати в газетах я почав у Кам'янці... за підписом Павла Грунського. — Остап Вишня має на увазі перші публікації своїх фейлетонів на сторінках кам'янець-подільських газет «Народна воля» і «Трудова громада».

20

Кримський Агатангел Юхимович (1871-1942) — український радян­ський сходознавець, славіст і письменник, з 1919 р. — академік Академії наук УРСР.

21

Левицький Модест Пилипович (1866-1932) — український мовозна­вець, письменник і публіцист, автор «Граматики української мови».

22

В Харків «мене переїхали» 1920 року, в жовтні місяці... — Невдовзі після арешту Остапа Вишню з Лук'янівської тюрми, що в Києві, було пере­ведено до харківської тюрми на Холодній горі для продовження слідства. Оскільки ні в діях, ні в творах Остапа Вишні не було виявлено контрреволю­ційної спрямованості, його звільнили з-під арешту і згодом взяли на роботу до редакції «Вістей ВУЦВК».

23

«Вісті ВУЦВК» — українська республіканська газета. Виходила в Києві (1919, 1934-1941) і Харкові (1920-1934).

24

Блакитний Василь Михайлович (справжнє прізвище — Елланський, 1894-1925) — український радянський письменник, партійний і держав­ний діяч. Спочатку належав до партії українських лівих есерів (боротьбис­тів). З 1920 р. — член Комуністичної партії, в 1920-1925 pp. — член ЦК КП(б)У і ВУЦВК. Один з організаторів літературного процесу на Україні в першій половині 20-х років.

25

«Книгоспілка» — українська видавнича і книготорговельна організація. Заснована 1922 р. в Харкові. 1930 р. перетворена на книготорговельне об'єд­нання — Вукоопкнигу.

26

А ви, маститий, сопричислений до старої дегенерації... — Ідеться про графоманів «зі стажем», які полюбляли «опікати» молодих літераторів. (Плутаючи, ніби ненароком, слова протилежного змісту — «генерація» і «дегенерація», — автор натякає на інтелектуальну недолугість самозакоха­них нездар).

27

«Селянська правда» — українська республіканська газета, орган ЦК КП(б)У. Виходила з 1921 р. в Харкові. В 1925 р. злилася з газетою «Радянське село».

28

Пилипенко Сергій Володимирович (1891-1943) — український радян­ський письменник, журналіст, один із засновників літературної організації «Плуг».

29

Трохи ще про вплив полового збудження на процес творчості. — Автор пародіює писання псевдовчених, які по-вульгаризаторському засто­совували психологічне вчення З. Фрейда для тлумачення явищ культури, процесів творчості й суспільного життя.

30

«Вапліте» (Вільна академія пролетарської літератури) — літературна організація на Україні (1925-1928). Декларувала і боролася за високу якість літературної творчості. Об'єднані ВАПЛІТЕ письменники (П. Ти­чина, П. Панч, М. Хвильовий, М. Куліш, О. Довженко, В. Сосюра, М. Бажан, І. Дніпровський, Ю. Смолич та ін.) збагатили українську культуру творами значної художньої вартості. Проте ідейно-естетичні гасла й заяви керівни­ків організації не завжди належно аргументувалися, що давало підстави для звинувачень ВАПЛІТЕ в нечіткості політичної платформи та орієнтації на буржуазну культуру Заходу. В умовах гострої критики своєї діяльності ВАПЛІТЕ самоліквідувалася.

31

«Плуг» — спілка українських радянських селянських письменників. Заснована 1922 р. в Харкові; 1931 р. перейменована на Спілку пролетар­сько-колгоспних письменників. Існувала до 1932 р. Мала незаперечні заслуги в справі об'єднання талановитих тогочасних літераторів навколо партії. Творчій діяльності «Плуга» шкодив надмірний «масовізм» (праг­нення до кількісного розширення письменницького об'єднання за рахунок початківців, курс на створення багатьох периферійних філій, зниження ідейно-художніх критеріїв).

32

...«ВУСПП» («Всеукраїнська спілка пролетарських письменників») — літературна організація на Україні (1927-1932). Спрямовувала творчість літераторів у русло соціалістичного будівництва, боролася проти ідейних збочень письменників. Члени ВУСПП (І. Микитенко, Л. Первомайський, О. Близько, І. Кулик, П. Усенко та ін.) збагатили українську літературу талановитими творами. З часом ВУСПП стала гальмом на шляху згуртуван­ня літературних сил: проголошувала шкідливі, спрямовані на політичну дискредитацію деяких письменників гасла типу «союзник або ворог», обстоювала штучно вигаданий «діалектично-матеріалістичний метод» художньої творчості. Керуючись вульгарно-соціологічними критеріями, своїми настановами аж ніяк не сприяла творчому зростанню письмен­ників.

33

«Молодняк» — літературна організація комсомольських письменників України (1926-1932). За ідейно-естетичною платформою була близька до ВУСППу. В літературному процесі займала конструктивні позиції, але часом виявляла недостатню теоретичну і художню зрілість. Так, молодняківці твердили, що римовані агітки важливіші ліричної поезії, що роман­тика і романтизм чужі для літератури пролетаріату.

34

«МАРС» («Майстерня революційного слова») — літературне угрупо­вання в Києві (1926-1929). Утворилося з колишньої «Ланки», що скла­далася з літераторів правопопутницького напряму. В період консолідації сил радянської літератури самоліквідувалося.

35

«Неокласики» — літературне угруповання на Україні в 20-х роках, до якого входили