Читати книгу - "Розлюбити за будь-яку ціну, Катерина Мединська "

Він усміхнувся у відповідь і схвильовано сказав:

– Море – воно краще за будь-які ліки!

Ніколь кивнула, погоджуючись. Дівчина повернулася до Даніеля спиною. Вона мовчки милувалась морем деякий час, а потім розпустила волосся, розкинула руки і підставила обличчя вітру.

Окуляри заважали їй, тому вона їх зняла та поклала на підлогу разом із гумкою. Ніколь не поверталася до нього, а продовжувала дивитися в далечінь.

Даніелю нічого іншого не залишалося, як спостерігати за нею. Хто б міг подумати, що у дівчинки таке гарне тіло? Просто розуму незбагненно, що потворного крою одяг приховує таку струнку фігуру. Вона була худенька і висока, але складена дуже пропорційно. Він подумав, що вияви Ніколь бажання стати моделлю, то за неї билися б найвідоміші модельні агентства. Генетика зробила свою справу! Незабаром природа завершить трансформацію Ніколь і перетворить її на справжню красуню. Даніель у цьому був упевнений на всі сто відсотків.

Його погляд постійно повертався до її струнких ніг. Це були найкрасивіші ноги, які йому тільки доводилося бачити.

Ніколь різко розвернулася до нього обличчям. Вона виглядала такою щасливою і відкритою з блискучими блакитними очима. Кучеряве волосся кольору стиглої пшениці тріпав морський вітер, а біла посмішка сяяла на худому обличчі.

Даніель вражено дивився на неї.

Який ідіот сказав, що вона потвора? Без окулярів, у купальнику і шортах, з розпущеним волоссям вона була надзвичайно привабливою дівчиною. Він міг упевнено стверджувати, що перед ним зараз стоїть вродлива молода дівчина. Даніель зрозумів, що ще кілька років і Ніколь перетвориться на розкішну красуню. Ця думка настільки поглинула його, що він виявив, що сидить на дивані з розкритим ротом.

– Чому ви так дивитеся на мене? Я занадто худа та негарная – із глузуванням у голосі запитала Ніколь.

– Що ти говориш? – образився Даніель. – Не треба так висловлюватись про себе.

Він підвівся і підійшов до неї ближче, зазирнувши у блакитні, як небо очі. Так, він не помилиться, якщо припустить, що ці очі зведуть з розуму не одного чоловіка. Ніколь усміхнулася, як завжди мило та відкрито.

– Ви так подивилися, ніби були в шоці. Я, признатися, ризикнула припустити, що вас зараз знудить.

Даніель нічого не міг вдіяти з її самокритичністю і впевненістю в тому, що вона найнекрасивіша дівчина у світі, але читав прихований біль у її очах. В усьому винна постійна критика батьків зовнішності доньки. Їй навіяли, що вона некрасива, день за днем ​​від народження розвиваючи комплекс неповноцінності постійними претензіями і засудженням.

І найстрашніше те, що Ніколь повірила їм. Так, дівчина не бездоганна, але це навіть не привід робити з неї ізгоя. Даніель розлютився на дурість недбайливих батьків, тим більше, що Ніколь дійсно була непогана собою і мала нетипову, унікальну жіночу красу. Тільки сліпий міг цього не бачити.

Він узяв її за руку і кінчиками пальців другої руки торкнувся її підборіддя.

– Ніколь, я задивився на тебе, – чесно зізнався Даніель. Вона підняла на нього очі і тут же потонула в лагідному погляді Даніеля. – Я не вірю тобі. Доведи! – З хитрою в очах вимовила дівчина і посміхнулася. – І як я маю це тобі довести, хитра ти лисиця? - спитав Даніель, відчуваючи, як серце в грудях забилося швидше. – Поцілуй мене! – З викликом сказала вона.

Даніель розгубився. Все йшло неправильно. Не так як він планував. Хотів поговорити з негарною дівчинкою, яка була ізгоєм у своїй сім'ї. Порадити, як поводитися з ровесниками, які ображають її. Навчити, як захистити себе від постійних нападок однокласників.

А врешті-решт збирається поцілувати її.

– Ніколь, так не можна. Ми друзі, – категорично сказав він, хоча бажання поцілувати її ніжні лагідні губи було досить сильним.

– Нісенітниця! – Розсміялася Ніколь, бавлячись своєю маленькою провокацією. Вона знала, що Даніель нізащо не поцілує її. - Ти не хочеш цілувати мене, мій друже, з тієї ж причини, що й інші.

Ніколь відсторонилася і відвернулася від нього. Їй було боляче усвідомлювати власну неповноцінність і найменше хотілося виглядати жалюгідною в очах такого гарного чоловіка. Але вона не хотіла видати свої справжні емоції і зухвало заявила:

– Не треба втішати чи шкодувати мене.

Тепер Даніель бачив лише її профіль. Волосся тріпав вітер, а вона гордо підняла підборіддя. Ніколь не виглядала скривдженою, швидше роздратованою. Можливо, не подавала виду. Грайлива усмішка на її губах натякала, що в цій милій головці назріває план. У цей момент вона здавалася Даніелю жіночною та привабливою. Він відчував, як у його душі все перевертається. Таке незрозуміле та незвичне відчуття. Він не розумів, що з ним відбувається.

– Тоді чому ти хочеш, щоб я тебе поцілував? – Запитав Даніель, впритул наблизившись до Ніколь.

– Я можу сама тебе поцілувати, просто мені це дуже хочеться, – абсолютно серйозно відповіла вона і знову повернулася до нього обличчям.

Даніель не очікував від неї нічого подібного. Він голосно зітхнув, наче збираючись із силами. Йому хотілося відмовити їй, бо це було безглуздо і неправильно. Але в результаті він піддався незрозумілому та непроханому бажанню подарувати їй перший поцілунок.