Читати книгу - "Таємнича історія Біллі Міллігана"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
На цей час у Рейджена була вже добряча колекція зброї. На додачу до карабіна, напівавтоматичного пістолета й сміт- вессона в нього було два магнуми (один — сорок четвертого калібру, другий — мисливський, триста сімдесят п’ятий), а також гвинтівки М-14 та М-16. Та найбільше Рейджен любив свій ізраїльський пістолет-кулемет, або ж «маслянку». Той був компактний і стріляв майже безгучно. Останнім із його надбань був пістолет-кулемет Томпсона, який хлопець вважав цінним колекційним екземпляром.
Якось у розпал буремних часів Кевін попросив Ґорді Кейна познайомити його зі своїм постачальником. Кевін вирішив серйозно взятися до торгівлі наркотиками. Кейн передзвонив йому за годину й відправив його на зустріч до лісу Блеклік, що біля Рейнольдзбурґа, на східній околиці Колумбуса.
— Я йому про тебе розповів, — повідомив Кейн. — Приходь сам. Він хоче подивитись, що ти за один. Якщо ти йому сподобаєшся, то, вважай, домовленість у тебе в кишені. Звуть його Браян Фолі.
Кевін виїхав за місто, чітко дотримуючись вказівок. Йому ще не доводилось бувати в тих краях, та він прибув на місце зустрічі за десять хвилин до призначеного часу. Він припаркувався біля кульверту і став чекати, не виходячи з машини. Минуло добрих півгодини, перш ніж підкотив «мерседес», із якого вийшло двоє чоловіків. Перший був довготелесим, із віспуватим обличчям. На ньому була брунатна шкірянка. З ним був бородань середнього зросту, вбраний у костюм у тонку смужку. Хтось спостерігав за ним із заднього сидіння «мерседеса». Кевінові це не сподобалось. Він сидів за кермом, пітніючи й запитуючи себе, якого дідька він в усе це вплутався і чи не краще буде негайно поїхати геть.
Здоровило з подзьобаним обличчям нахилився до віконця й уп’явся в Кевіна поглядом. Тісна шкірянка чоловіка характерно відстовбурчувалась під лівою пахвою.
— Це ти — Мілліган?
Кевін кивнув.
— Пан Фолі хоче з тобою поговорити.
Кевін виліз із авто. Розвернувшись, він побачив, що Фолі теж виліз із заднього сидіння «мерседеса» й тепер стояв, прихилившись до дверцят машини. На вигляд він був не старшим за самого Кевіна — років із вісімнадцять чи десь близько того. Біляве волосся хлопця сягало плечей, де зливалося зі світлим пальтом із верблюжої шерсті й шаликом того самого кольору, зав’язаним у вузол на шиї.
Кевін рушив до Фолі, та зненацька його різко шарпнули назад і приперли до машини. Довготелесий приставив йому до голови пістолет, а бородань потягнувся, щоб обшукати юнака. Тієї ж миті Кевін зник.
Рейджен ухопив бороданя за руку, крутнув його і кинув просто на його довготелесого приятеля. Не давши озброєному здорованю оговтатись, Рейджен наскочив на нього, вирвав пістолет і, прикриваючись чолов’ягою, наче щитом, націлив зброю на Фолі, який стежив за цією сценою зі свого місця біля «мерседеса».
— Тілько посмій рипнутися, — спокійно попередив Рейджен. — Ти й кроку ступити не встигнеш, як я тобі всаджу три кулі межи очі.
Фолі підняв руки вгору.
— Гей, ти, — звернувся Рейджен до бороданя. — Витягни свою пукавку з-під поли двома пальтсями й поклади на землю.
— Роби, як він каже, — наказав Фолі.
Коли чоловік завагався, Рейджен пригрозив:
— Ворушись, якшчо не хочеш, шчоби я перетворив тебе на нерухомість.
Бородань відхилив полу жакета, витягнув зброю й поклав її на землю.
— Тепер ногою підштовхни тсього пістоля до мене. Тілько, гляди, обережно.
Чоловік буцнув зброю ногою. Рейджен відпустив свого бранця й підняв другий пістолет. Тепер він тримав усіх трьох супротивників на мушці.
— Шчо ж ви так нечемно з гостями поводитесь? Тсе не є добре, — мовив Рейджен.
Він повиймав набої з обох пістолетів, а потім, узявши їх за дула, простягнув зброю власникам. Розвернувшись до двох здорованів спиною, Рейджен закрокував до Фолі.
— Тобі не завадив би крашчий охоронетсь, аніж тсі двоє.
— Заховайте зброю, — звелів Фолі своїм молодчикам, — і марш звідси. Постійте біля машини пана Міллігана, поки ми з ним тут поспілкуємось.
Він кивком запросив Рейджена сісти на заднє сидіння «мерседеса», а тоді й сам умостився поруч із ним. Фолі натиснув якусь кнопку, й перед ними відчинився міні-бар.
— Що питимеш?
— Горілку, — відповів Рейджен.
— Я так і подумав, зважаючи на твій акцент. Ти явно не ірландець, хоч і носиш ірландське ім’я.
— Я є югослав. А імена — тсе пусте.
— А з пістолетом ти такий же вправний, як і в рукопашному бою?
— Якшчо маєш зброю — я покажу.
Фолі понишпорив під сидінням і подав Рейджену пістолет сорок п’ятого калібру.
— Тсе є добра зброя, — похвалив Рейджен, зважуючи її в руці й перевіряючи збалансованість. — Я більше полюбляю дев’ятиміліметровий калібр, та тсей теж згодиться. Обирай тсіль.
Фолі натиснув на кнопку, й шибка опустилась.
— На протилежному боці дороги лежить пивна бляшанка. Онде вона, біля…
Не встиг він договорити, як Рейджен вистромив руку з вікна і шмальнув із пістолета. Бляшанка тенькнула. Слов’янин вистрілив по ній іще двічі й влучив обидва рази, хоча бляшанка відкочувалась після кожного пострілу.
Фолі розплився в посмішці.
— Мені потрібні такі люди, як ти, пане Міллігане, чи як там тебе насправді звуть.
— А мені потрібні грошенята. Якшчо ти роботу для мене маєш — я є до твоїх послуг.
— Ти не проти порушувати закон?
Рейджен заперечно похитав головою.
— Та є одна умова. Я нікому шкоди не завдаю, якшчо тілько від тсього моє життя не залежить, і ніколи жінок не кривджу.
— Приймається. А тепер повертайся до своєї машини і тримайся в нас на хвості. Поїдемо до мого будинку, де можна буде обговорити справи.
Коли Рейджен проминав охоронців, прямуючи до свого авто, ті дивились на нього вовком.
— Викинеш таких коней ще раз, — прогарчав довготелесий, — і я тебе вколошкаю.
Рейджен блискавично скрутив його, притис до машини, заламавши йому руку за спину так, що ще бодай міліметр — і кістка хруснула б.
— Для тсього тобі треба більше спритності й клепки в голові. Крашче не наривайся. Я є дуже небезпечна людина.
— Мюррей, ану чеши сюди, бодай тебе чорти вхопили! — гаркнув Фолі з «мерседеса». — Дай Міллігану спокій, він тепер працює на мене.
Коли охоронці повсідались у «мерседес» і той рушив, Рейджен поїхав слідом за ним, мізкуючи про свою пригоду й запитуючи себе, що могло привести його в цю глуху місцину.
Він
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємнича історія Біллі Міллігана», після закриття браузера.