Читати книгу - "Апологія Сократа. Діалоги"

[E] Ф е д р. Здається, що так і повинно бути.

С о к р а т. А то б наше розмірковування було про­сто-таки ходінням сліпого. А той, хто причетний до мистецтва, ні в якому разі не повинен нагадувати сліпого чи глухого. Немає сумніву, що хто навчає когось красномовства відповідно до засад мистецтва, той також точнісінько розкриє суть природи того предмета, якого стосується промова. А цим буде душа.

Ф е д р. Звичайно.

[271] С о к р а т. Усі свої зусилля він спрямує на неї, бо саме душу він намагатиметься переконати. Чи не так?

Ф е д р. Так.

С о к р а т. Отже, ясна річ, що й Трасімах, та й взагалі будь-хто інший, хто хотів би серйозно викладати мистецтво красномовства, насамперед якнайретельніше писатиме про душу і наочно покаже, чи від природи вона єдина й однорідна, чи має багато видів, відповідно до будови тіла. Це й називається показати природу будь-якої речі.

Ф е д р. Цілком слушно.

С о к р а т. По-друге, він розгляне, на що і чим во­на може діяти своєю природою і що діє на неї.

Ф е д р. Не інакше.

[B] С о к р а т. По-третє, після того, як він докладно розмістить види промов і станів душі, тоді розгляне всі причини по порядку, встановить, що чому відповідає, а також пояснить, яку душу якими промовами і з якої причини можна буде неодмінно переконати, а яку — ні.

Ф е д р. Далебі, це було б чудово.

С о к р а т. Принаймні, друже мій, хто буде відстоювати і говорити інакше, той не напише і не скаже [C] нічого, що відповідало б вимогам мистецтва, хоч би про що він казав. Що ж до тих, кого ти слухав і хто пише про мистецтво красномовства, то вони хитруни й тільки вдають, нібито чудово знають людську душу. Таким чином, поки вони не почнуть говорити й писати іншим способом, ми не повіримо, що вони складають підручники згідно з вимогами мистецтва.

Ф е д р. Яким же це способом?

С о к р а т. Тут нелегко підшукати відповідні слова, але все ж хочу в загальних рисах вказати, як треба писати, щоб це, по змозі, відповідало мистецтву.

Ф е д р. Говори.

С о к р а т. У зв’язку з тим, що сила промови полягає у впливі на душу, отже, той, хто наміряється стати ритором, обов’язково повинен знати, скільки видів має душа, — [D] що їх є стільки-то і стільки-то, вони такі-то й такі-то. А відповідно до цього слухачі будуть одні такими, а інші — іншими. Після того як усе це належним чином буде поділено, слід установити, що існує стільки-то і стільки-то видів промов і кожен із них має такі-то властивості. Таких-то людей за допомогою таких-то промов із такої-то причини легко переконати в тому-то й тому-то, а інших з такої-то причини переконати трудно. А хто все це достатньо усвідомив, той [E] повинен далі спостерігати, як це здійснюється й застосовується в житті, та вміти, тонко відчуваючи, стежити за ходом справи. Інакше він не буде знати більше від того, що чув раніше, вивчаючи красномовство. Тільки коли він зуміє визначити, кого якими промовами можна переконати, тоді, зустрівшись із такою людиною, [272] зразу зможе розпізнати її й усвідомити, що саме та людина і та натура, про яку раніше мовилося, тепер знаходиться перед ним і до неї треба звернутися з такою-то промовою, щоб її в тому чи в тому переконати. Обміркувавши все це, він повинен узяти до уваги й час, коли йому щось потрібно говорити, а коли утримуватись від виступу, а також коли доречно із раніше вивчених видів красномовства застосувати стислість, чи жалісливість, чи запальність, залежно від стану речей. І лише тоді, а не раніше, його мистецтво буде прекрасним і досконалим. [B] А якщо під час виголошування промови, вивчення красномовства або писання підручника красномовства хтось нехтує чимось із вище­вказаного, причому він твердитиме, начебто дотримується вимог красномовства, то матиме слушність той, хто йому не повірить. «Так що ж, Федре й Сократе, — можливо, скаже такий письменник, — ви так розумієте мистецтво красномовства, а невже не можна прийняти й інше його розуміння?»

Ф е д р. Інакше розуміти неможливо.

С о к р а т. Правильно кажеш. Саме заради цього треба, всебічно розглянувши кожну промову, подивитись, чи не знайдеться ще якийсь легший і коротший шлях до мистецтва красномовства, [C] щоб даремно не йти довгим і трудним, коли можна вибрати шлях короткий і рівний. Якщо ж ти чув від Лісія або від когось іншого щось, що могло б нам стати у пригоді, то згадай і скажи.

Ф е д р. Я міг би спробувати щось навести, але в цю хвилину мені нічого не спадає на думку.

С о к р а т. Якщо бажаєш, то я розповім тобі щось почуте від тих, хто цим займається.

Ф е д р. Чом би ні?

С о к р а т. Є приказка, Федре, що варто інколи повторити й слова вовка{284}.

[D] Ф е д р. Отже, так і зроби.

С о к р а т. Так от, кажуть, що немає потреби надавати надто великого значення таким речам і вдаватись у довгі розмірковування. Бо, як ми сказали на початку нашої розмови, той, хто хоче стати добрим промовцем, не обов’язково повинен мати правдиве уявлення про справедливе і добре або ж про людей справедливих і добрих від природи чи внаслідок виховання. Адже на суді ніхто анітрохи не дбає про істину, а лише про переконливість. А вона залежить від правдоподібності. Їй і повинен присвятити всю увагу той, хто хоче виголосити промову згідно із засадами мистецтва красномовства. Інколи в обвинувальній чи захисній промові навіть бажано промовчати про справжні події, якщо вони були неправдоподібними, а натомість говорити тільки про правдоподібне. І взагалі промовець повинен усілякими способами підшуковувати правдоподібне, часто-густо розходячись із правдою. [273] Все мистецтво ритора полягає в тому, щоб дотримуватись цього правила протягом усієї промови.

Ф е д р. Правильно, Сократе, саме так, як ти виклав, і кажуть усі ті люди, які видають себе за знавців мистецтва красномовства. Нагадаю, що ми з тобою раніше вже були заторкнули це питання; та й тим, хто займається цією справою, воно здається дуже важливим.

С о к р а т. Ти ретельно вивчив самого Тісія, тож нехай тепер Тісій нам скаже, що він вважає правдоподібним: чи те, що правдоподібним вважає загал людей, чи щось інше?

[B] Ф е д р. А що могло б бути іншим?

С о к р а т. Так от, Тісій, здається, дуже розумно й дотепно придумав і написав таке: якщо хтось слабосилий, але відважний, наб’є