Читати книгу - "Ми — це наш мозок"

делірій, кому, запаморочення, галюцинації, мозкові крововиливи, рухові порушення, депресії, м’язову слабість, відчуття мурашок по тілу та епілептичні напади. Женьшень може спричинити безсоння, вагінальні кровотечі й маніакальні стани. Від валеріани може виникати нудота, а згодом — головні болі. Datura stramonium (дурман) призводить до порушення орієнтації, а пасифлора — до галюцинацій. Від уживання полінезійського перцю (Piper methysticum), який продають як антистресовий засіб, можна дістати загрозливе для життя запалення печінки, а за ним — цироз. А ма-хуанг (ефедрин) може викликати психоз. Лікувальні препарати на основі ма-хуангу містять алкалоїди ефедри. Ці речовини містяться в засобах для схуднення, тонізуючих засобах та в «smartdrugs» (пігулках для кмітливості), крім того їх застосовують для допінгу в спорті. Бували навіть смертельні випадки під час занять спортом. Навіть невелика доза цих речовин може викликати апоплексичний удар, серцевий інфаркт чи психоз. Тож цілком справедливо міністр охорони здоров’я Нідерландів Гооґерфорст у період своєї каденції заборонив ці препарати. Поширене в Китаї дерево Ginkgo biloba має лист, форма якого була дуже поширеною в Європі на початку ХХ століття як елемент стилю модерн. Гінкго приймають як засіб для покращення пам’яті при деменції (звісно, ця речовина має якусь дію, проте допомагає менше, ніж малоефективні західні медикаменти), і воно може викликати головні болі та запаморочення. Евкаліпт може призвести до делірію. Звіробій (Hypericum perforatum), який приймають проти депресій, дійсно довів позитивний ефект на настрій, проте може викликати напади страху та втому.

Деякі цілющі трави, передусім ті, що ввозяться з Азії, забруднені важкими металами. І не дайте обвести себе довкола пальця: той аргумент, що трав’яні суміші використовують вже протягом багатьох століть, наприклад, у традиційній китайській медицині, не є ані гарантією їх ефективності, ані запорукою того, що вони неотруйні. Крім того, трави можуть викликати неочікувані та небезпечні ефекти взаємодії при одночасному прийомі звичайних медикаментів. Так, наприклад, звіробій зводить нанівець ефективність протизаплідних пігулок і послаблює дію препаратів проти СНІДу та флуоксетину (прозаку).

Тож давайте тепер, озброївшись цими базовими знаннями і критичним підходом, заглянемо в інтернет. Якщо пошукати в Google «лікування травами», знайдемо більш ніж 20 мільйонів відповідників по травах від усіх можливих хвороб, і, як слід було очікувати, які завгодно шахрайські нісенітниці. Просто жах, що тут можна вичитати. Будьте обережні, коли вам намагаються продати щось, що нібито не має побічної дії. Адже все, що є медично ефективним, також мусить мати побічні ефекти. Тож коли стверджують, що щось їх не має, то існує три можливості: 1) воно взагалі недієве, 2) його побічну дію ніколи не вивчали і 3) найбільш імовірний варіант, що правдою є і перше, і друге. Єдиний, кому дійсно вигідні розхвалені в інтернеті трави, — це їх постачальник.

При цьому я не збираюся заперечувати, що в травах містяться хімічні складники, які мають лікувальну дію. У Китаї зараз старанно працюють над науково підтвердженим обґрунтуванням традиційної китайської медицини. Досліджують, які саме хімічні речовини є дієвими в рослинах, що застосовувалися в традиційній китайській медицині протягом століть. Але, на відміну від Заходу, де намагаються виділити окремі активні речовини і розробити на їх основі препарати, китайська традиційна медицина відштовхується від того, що оптимальну дію має суміш активних речовин. Тому це значно ускладнює справу. Сьогодні в них намагаються виділити речовини і так, як на Заході, перевірити їх ефективність на клітинних культурах і в дослідах на тваринах. Таким чином, наприклад, професор Куо з Пекінського університету Циньхуа із групою дослідників працює над виокремленням активних речовин із традиційних лікарських засобів. У Китаї докладають великих зусиль, щоб розробити наукове підґрунтя традиційної китайської медицини (ТКМ); ті, хто просто продовжує застосовувати ТКМ за столітніми традиціями, зазнають жорсткої критики.

Іноді при виділенні діючих речовин із трав ми зустрічаємо старих добрих знайомих. Так, наприклад, виявилося, що рослини, які традиційно застосовуються проти вікових хвороб, містять багато мелатоніну. На Заході дехто також пропагує мелатонін як антиоксидант, який нібито сповільнює процеси старіння; проте перевірених клінічних доказів цього поки що немає. Якщо застосовувати мелатонін як чисту речовину, то в пацієнтів з деменцією він відновлює ритм бадьорості-сну, допомагає уникнути нічного неспокою і певною мірою покращує пам’ять. Проте, наскільки мені відомо, контрольні дослідження дії трав, які містять високі дози мелатоніну, поки що не проводилися. У традиційній китайській медицині женьшень прописують проти сексуальних розладів. Дослідження на тваринах, проведені в США, показали, що він справді підвищує лібідо, полегшує ерекцію і стимулює сексуальну поведінку. Залишається тільки підтвердити це через клінічне застосування.

Дієвість традиційних рослинних екстрактів дедалі частіше перевіряється в контрольованих клінічних умовах, так, як це прийнято в західних дослідженнях лікарських засобів. Як у кожному фармацевтичному дослідженні, результати бувають суперечливими. Наприклад, є дослідження, які доводять, що екстракт листя Ginkgo biloba дійсно певною мірою дієвий при порушеннях пам’яті в літніх людей та пацієнтів з деменцією, проте інші досліди не виявили жодного видимого покращення функцій пам’яті. Також зробили порівняльний аналіз гінкго з менш дієвими засобами, що мають значні побічні ефекти, які застосовую проти деменції на Заході (інгібітор ацетилхолінестерази). Показники західних медикаментів були дещо кращими, ніж у гінкго. Тож гінкго не є чудодійним засобом проти деменції.

Хто правий і звідки взялися відмінності в різних дослідженнях, покаже час. При цьому найважливіше, що сьогодні традиційна китайська медицина досліджується і контролюється за західними методиками, так що за якийсь час ми дізнаємося, чи можна розробити з неї справді ефективні медикаменти, які би не мали занадто багато побічних дій і токсичних ризиків. Останні зовсім не є плодом уяви. 2006 року в Англії у традиційному китайському препараті з алое виявили 11 700-кратне перевищення допустимого у Великобританії вмісту ртуті. Такі спостереження наразі чинять додатковий тиск на традиційну китайську медицину з вимогою модернізувати її.

XVIII. Вільна воля — прекрасна ілюзія

Можливо, що свідомі прояви думок є лише після-думкою — уявленнями, які утворюються потім, — щоб зберегти видимість верховного панування.

Ірвін Д. Ялом, «І Ніцше заплакав»

XVIII.1 Вільна воля чи рішення

«На тім стою, інакше я не можу».

За легендою, це слова Мартіна Лютера

перед рейхстагом у Вормсі, 1521

Часто людині приписують «вільну волю» тому, що вона приймає рішення. Це неправильно. Кожен організм постійно приймає рішення. При цьому вирішальним є те, наскільки вільно приймається таке рішення. Тому американський дослідник Джозеф Прайс (Joseph Price) дав визначення вільної волі як можливості приймати рішення робити чи не робити щось без внутрішніх або зовнішніх обмежень, які визначають таке рішення. Якщо йти за таким визначенням, чи доводилося нам коли-небудь здійснити вільний вибір? Ще 1838 року Дарвін визначив існування вільної людської волі як ілюзію, оскільки людина рідко аналізує свої мотиви і діє здебільшого інстинктивно. Серед філософів немає консенсусу щодо того, що слід розуміти під вільною волею. Часто в дискусіях на тему вільної волі згадують три речі: по-перше, певна дія може розглядатися як вільна тільки тоді, коли була можливість вчинити не так (повинна бути альтернативна можливість). Другим пунктом є таке: існувала причина для такої дії. А третьою ознакою добровільності дії є уявлення, що чиниш справді із власної волі. Але при цьому, звісно, мова йде