Читати книгу - "Тінь над Дніпром, Наташа Голуб"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Минуло кілька днів з того світанку, коли Київ вперше за довгий час здався вільним. У повітрі ще відчувалася напруга — не така, як раніше, але щось невловиме, сховане в мовчанні, у поглядах перехожих, у стриманих заголовках новин. Люди навчалися жити по-новому, а система, яку викрили Роман і Аліна, починала розсипатися по швах. Але зіткнення зі справжнім хаосом ще чекало попереду.
Роман сидів у невеликій кімнаті тимчасового штабу, розглядаючи роздруковані документи. Усі дані, що вдалося добути з серверної, ще аналізувалися. Але вже зараз було зрозуміло: мережа впливу сягала набагато далі, ніж вони думали. Деякі прізвища в списках викликали холод по спині — вони були надто гучними, надто "недоторканими".
— Це лише верхівка, — сказав Максим, їхній союзник із кібервідділу, переглядаючи черговий файл. — Вони знали, що система падає, і встигли зачистити частину слідів. Але деякі канали ще активні.
Роман мовчав. Його думки були десь між минулим і майбутнім. Вони виграли головну битву, але тепер відкрили двері до ще глибшої безодні.
У цей час Аліна проводила зустріч із представниками нової громадської ради. Люди, які раніше уникали відповідальності, тепер виходили з тіні, готові працювати на зміни. Але серед них могли бути й ті, хто просто пристосовується до нових умов, зберігаючи старі звички.
— Якщо ми зараз не встановимо чіткі правила прозорості, — мовила вона, — ми ризикуємо створити ще одну подобу старої системи, тільки з новими обличчями.
У відповідь – мовчання. Хтось кивав, хтось дивився вбік. Справжня перебудова завжди починалася зі спротиву — не зовнішнього, а внутрішнього, в людях.
Ввечері Роман і Аліна знову зустрілися на тому ж даху. Тепер це місце стало їхнім символом, мовчазним свідком змін.
— Ми торкнулися лише поверхні, — сказав Роман. — І десь там, у тіні, хтось вже готує відповідь.
Аліна подивилась на нього уважно, а потім — на нічне місто, яке світили тисячі вогнів.
— Тоді давай зустрінемо цю відповідь підготовленими, — відповіла вона. — Бо тиша — це лише маска. І скоро вона впаде.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тінь над Дніпром, Наташа Голуб», після закриття браузера.