Читати книгу - "Мед для Ворона, Селена Рейні"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Денис дослухався до порад Софії: зменшив кількість журналістів та інших власників ресторанів й частину запрошень на відкриття «Арго» подарував потенційним клієнтам. І вже на вечірці зрозумів, що ідея була вдалою.
Журналісти, зробивши фото для сайтів, тусувалися виключно біля фуршетного столу. Колеги по цеху, з неприхованою нудьгою в очах, попивали у холодку шампанське. А от ті, кого порадила запросити Софія…
Проходячи, він чув, як одна пара питала в адміністратора чи дозволять їм встановити фотозону у залі. У розмові інших гостей він вловив: «Ось цю закуску замовимо. А ці канапе ні. Вони, звичайно, смачні, але ж у половини твоєї родини алергія на морепродукти. Хоча, можна попросити замінити рибу на щось інше». А власник кількох магазинів з солодощами просто в цей вечір підійшов до Ворона і запитав, чи вільний зал наступного тижня.
Розуміючи, що це свято хоч частково окупить себе, Денис усміхнувся. Він саме пригубив яблучний сік, який за кольором дуже нагадувало бренді, з низького, прозорого стакана, коли до нього підійшла Вероніка.
– Привіт! – вона наблизилась і поцілувала його у щоку. Поцілувала скромно, а от притиснулася грудьми до його торса дуже навіть звабливо. – Ще один ресторан! Вітаю!
– Дякую, – усміхнувся дівчині.
– Давненько не бачилися, – мовила з хитринкою.
– Так, – підморгнув їй.
Востаннє вони зустрічалися точно на такому самому рауті пів року тому. Це було відкриття гриль-бару у центрі міста. Ворона запросили як почесного гостя, а Вероніка там знімала для місцевого сайту новин. Як тільки вона взяла усі необхідні коментарі, Денис повіз її до своєї квартири. А там вона вкотре довела йому, що робить не лише чудові репортажі, а і першокласний мінет.
Після бурхливої ночі вони розбіглися і навіть не згадували одне про одного.
«Ось такими повинні бути стосунки, – думав Ворон. – Просто хороший секс, без зобов’язань».
Усвідомивши, що прискіпливо розглядає Вероніку, а сам думає про Софію, він зробив ще один ковток зі стакана. Однак янтарна рідина, без каплі алкоголю, замість того, щоб допомогти розслабитися, лише подразнила горло.
– Можна вас сфотографувати? – запитав колега Вероніки.
– Звичайно, – засяяла посмішкою дівчина.
– Так, – погодився Денис і відчув руку дівчини у себе на талії. А тоді зрозумівши, що на фото будуть лише вони двоє, згадав, як Софія колись відреагувала на світлини, де він в компанії гарних дівчат, і різко відскочив убік. – Володимир Аркадійович, складете нам компанію на фото? І, пані Маріє, хіба світлина буде вдалою без вас? Миколо, – звернувся ще й до адміністратора, – іди до нас.
Денис став осторонь і між собою та Веронікою втягнув Миколу. Фотограф зробив кілька знімків. І доки спалахи різали йому очі, він думав лише про те, що не хоче, аби Софія бачила його поряд з Веронікою.
Як тільки фотограф опустив камеру, Денис перепросив і пішов на кухню. Здається, щойно він свідомо відмовився від хорошого сексу. І все через жінку, якій байдуже до того з ким він спить.
Решту вечора він провів з персоналом, а додому повернувся сам.
Наступний тиждень Денис розривався між двома ресторанами та підготовкою до річниці весілля батьків.
З Софією він спілкувався лише телефоном. Дівчина повідомила, що теж ці дні по вуха в роботі: працює над фінальними правками до дитячої книги.
У неділю Ворон приїхав у новий «Арго» раніше, аби переконатися у тому, що все готове до свята батьків. На кухні варили, смажили та тушкували, столи та стільці на місці, персонал очікував гостей, кондиціонери охолодили приміщення.
Першими прийшли батьки. Він зустрів їх обіймами перед рестораном, а вже звідти повів у бенкетний зал. Як тільки мама й тато зайшли у середину, то почали вертіти головами.
– А де Софія? – запитала мама, нервово сіпаючи ґудзик на манжеті блузки.
– Її немає, – відповів син.
– А коли вона прийде? – тато теж видався йому тривожним.
– Я познайомлю вас наступного тижня, у п’ятницю.
– Ти її не запросив? – тато звів брови на переніссі.
– Ні. Це родинне свято, – зазначив Денис.
– Чому ти її не запросив? Софія стане частиною нашої родини! – обурилася мама.
– Ні. Наша дитина буде частиною родини. Але не Софія.
– Потім про це ще поговоримо, – невдоволено проказав тато і взявши дружину за руку, потягнув до центру залу, щоб зустрічати гостей.
Потроху ресторан наповнювався родичами та друзями. Одними з останніх прийшли Микита та Аліса з донькою.
– Привіт, – усміхнувся сестрі.
– Ага, – протягнула замість привітання та пішла до батьків.
– Не зрозумів… – нахмурився Денис.
– Не зважай. Вона вже дізналася про те, що на святкуванні не буде Софії. До речі, чому я останнім дізнаюся про те, що ти невдовзі станеш батьком? – докорив друг.
– Ти був другим, хто дізнався. Аліса певно тобі про це розповіла ще дорогою додому від моєї квартири.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мед для Ворона, Селена Рейні», після закриття браузера.