Читати книгу - "Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки"

Півтора тижні тому надворі було 28 градусів і літо. Тепер — 14 градусів і осінь. Не люблю осені. Ну так, звісно, гарні кольори, та це кольори відмирання. В осінь свого життя я вже й так задосить набачився смерті та чахнення, тож не потребую нагадувань від зів’ялого листя. Осінь пахне будинком для людей похилого віку. Дайте мені весну, новий початок як компенсацію.

А ще ненавиджу короткі й холодні дні, а празникування Святого Миколая і Різдва точно не змушують мене стрибати від щастя.

Якщо я починаю говорити немовби старий буркотун, то хіба ж це не для цього заводять щоденник? З ним я можу час від часу постогнати й поойкати і при цьому нікому не заважати.

Ревнощі в старечому віці інколи бувають дуже сміховинними.

Оскільки тут у нас надлишок жінок, одружені пані не спускають очей зі своїх чоловіків. Пані Даалдер ніколи не відходить більш, ніж на метр, від пана Даалдера. На кожну жінку, яка посміє приділити її чоловікові хоч найменший вияв уваги, вона кидається, мов сторожовий пес. Навіть якщо за столом довірлива сусідка лише попросить його передати цукор.

«А сама дотягтися не можеш? Віме, не передавай».

Вім дуже пригнічений, бо більше не може ні з ким поговорити. І хоча жодна жінка й не прагне його компанії, бо він страшний, наче чорт, йому все одно доводиться терпіти караульний нагляд своєї ревнивиці-дружини. Інколи я помічаю в очах Віма величезне бажання вмерти.

Це нагадало мені, як десь три тижні тому такий собі пан Тіммерман приїхав сюди жити і, схоже, накинув оком на Еф’є (хоча тут я його чудово розумію). Проте у нього нема жодного шансу: Еф’є не матиме з ним нічого спільного, бо він великий любитель грати на публіку, а ще тому, що від нього смердить.

Із вуст Хендріка Груна це може видатися якимось ревнощами, але не в цій ситуації. Еф’є вже кілька разів дуже люб’язно попросила Тіммермана бути таким ласкавим і сісти деінде.

Це спрямувало завидки Тіммермана на мене, бо за обопільною згодою я завжди сидів поруч з Еф’є.

Учора був день Принца, відкриття Парламенту.

«Погляньте, та червона лінія, найдовша, — це ми, пенсіонери», — сказав пан Елрой, намагаючись пояснити пані Блоккер складні графіки на задньому плані.

«Ми ті, кому доведеться найбільше затягти паски».

Пані Блоккер киває.

Тривога зростає. Вони що, збираються лишити нас навіть без імбирного печива до кави?

Хенк Кроль із партії «50 Плюс» закликає усіх пенсіонерів об’єднати сили та вийти на недільну демонстрацію в Амстердамі. Якщо буде сприятлива погода, то я, певно, піду. Ніколи не брав участі в подібних демонстраціях, та що втримає мене від марширування у віці вісімдесяти чотирьох? Не те щоб можливе скорочення прибутків викликало в мене аж такий захват, але, гадаю, це було б захопливе видовисько: величезний простір Музейної площі, що кишить роляторами, мобільними скутерами та «Canta». Сподіваюся, будуть і вигуки «Рютте — вбивця!» та сутички, й у щільний натовп сімдесятилітніх стариганів просочиться поліційний підрозділ.

Прогнозую, що в муніципальних виборах наступного березня місцеві партії стариганів одержать перемогу разом із соціалістами й Партією Свободи. Партію Праці підсмажать на вогні. Її лідер подасть у відставку. Кабінет нарешті розпадеться. Настане політичний застій. Але в кінці, навіть з новими партіями при владі, все залишиться так, як було. Підписуюся під цим: Хендрік Грун, ваш політичний коментатор у будинку для людей похилого віку.

За два дні після відкриття Парламенту бюджет — вже більше не тема для розмов, але пані ще не закінчили шпетити капелюхів, яких бачили під час Промови Короля. Оцінюючи дружин політиків, наші пані геть не милосердні. Наприклад, непримітна сіра мишка Джейнс раптом перестаралася зі сміховинними капелюхами. Був і такий убір, що, за словами однієї з наших старих шпильок, скидався на шмат весільної сукні. «Ну, це ще не так жахливо», — ось вам найбільш позитивний коментар.

Наші пані — це останнє покоління тих, хто носив капелюшки: стримані головні убори для вітряної погоди, «але також і гарні на вигляд». Вони дуже несхвально відгукувалися про процесію карнавальних капелюшків у другій палаті.

Еф’є часто носить дуже привабливі капелюшки.

Мені подобається ходити поруч із нею, та ще й тримаючись за руки. Пишаюся, як заєць хвостом.

На дошці оголошень висить повідомлення про курс «Попередження падінь». Усіх пожильців заохочують записатися на нього.

Люди, які найбільше бояться впасти, якраз найбільше і падають. Це факт доведено біомедичним дослідженням. Люди, які цього бояться, думають: доки я не рухаюся, то не можу впасти. Їхній фізичний стан та моторні навички стрімко погіршуються, тому вони й падають частіше — дорогою до туалету, наприклад.

Якщо коротко —