BooksUkraine.com » Любовні романи » Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь 📚 - Українською

Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

111
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Пані Язикатої Хати" автора Ялинка Ясь. Жанр книги: Любовні романи / Любовне фентезі. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 81 82 83 ... 131
Перейти на сторінку:

-Тихіше ти, вгамуйся! - шипіла на когось Матильда, - вона спить! Іди поки звідси, Гор!

-Пусти мене, вимісок! Вона моя, чуєшь?! Моя! – проревів Гор.

-Твої у лісі гриби та шишки! - відповів Мітя таким же риком і будинок здригнувся.

 

«Воля до неволі приведе»

 

Розбудив Стьопку лагідний дотик до щоки. Вона розплющила очі і побачила у напівтемряві Мітю, що сидів навпочіпки перед ліжком.

-Привіт, - прошепотів він, - як ти?

-Привіт, - Стьопка сіла на ліжку, виявивши, що одягнена в чужу сорочку, що ледве прикривала стегна, - нормально, а ти чого шепочеш?

-Щоб ніхто не почув, звичайно.

-А чому?

-Панні, я запитати тебе хотів. Відповідай тільки чесно і я відразу ж піду, - водяник швидко зашепотів, - вибач, тема делікатна, але яка вже є. Ти хочеш, щоб твій відкат заспокоїв Гор?

-Не зрозуміла?

-Він зараз тут разом із сином. Чекають, поки ти прокинешся.

-І що?

-Твій відкат нікуди не подівся. Я чув, як Матильда ​​казала, що коли зілля вивітриться, все почнеться з початку.

-Кому казала? – насупився Стьопка.

-Ліснику. Він хоче забрати тебе.

-Що означає забрати, я що, авоська?

-Послухай, ти можеш вийти до них та поговорити. Підозрюю, він схопить тебе в оберемок і віднесе до себе, а ти не в тому стані, щоб опиратися. Зараз він там лається з Микитою, той трохи гальмує його натиск, але з лісником він довго не впорається. Загалом я пропоную тобі втекти зі мною. Обіцяю, що не зроблю нічого без твоєї згоди.

-Мітю...

 

-Я не тисну. Я пропоную допомогу. Що б ти не обрала, це не вплине на моє ставлення до тебе. Вашого зв'язку з його «звіром» тільки сліпий не побачить. Але якщо тобі потрібний час, щоб подумати перед остаточним вибором, я до твоїх послуг.

-Стривай, ти сказав, що відкат повернеться? — Стьопа з усього почутого зачепилася лише за цю фразу, — але що мені робити? – мало не заплакала.

-Повернеться і, напевно, скоро. Як з ним упоратися тепер я знаю. Знає це і Гор, тому чекає на тебе.

-І... Як впоратися? — Стьопка була рада, що в кімнаті напівтемрява і Мітя не бачить колір її  щік.

-Тобі потрібна насолода... - сказав просто, не відводячи погляду.

-Блін, але...

-Але не обов'язково від контакту з чоловіком, не бійся!

-З жінкою? – у Стьопки аж очі розширились. А Мітя пирснув зі сміху.

-Навіщо, є способи зробити це самостійно. Ну, чи з чиєюсь допомогою…

-Ти пропонуєш тихо втекти і зайнятися... онанізмом? - вона все-таки вимовила це слово.

-Я був би щасливий запропонувати свою допомогу, але думаю ти відмовишся. – усміхнувся.

 

-Блін, Гор би мені вибору не дав... Я згодна, Митю, давай втечемо.

-Добре! - Мітя підвівся на ноги і простяг їй покривало, - замотайся в нього, а то твій одяг там, - махнув головою у бік дверей.

-А як ми підемо?

-У вікно.

 

       Степанія замоталася у покривало і підійшла до вікна. Мітя вже був по той бік і допоміг вибратися. Як тільки вона опинилася на вулиці, водяник підхопив її на руки і почав тихо крастись уздовж стіни. Коли вони проходили повз вікно вітальні, почули уривок розмови:

-Я вже любив її, коли ти ще під стіл пішки ходив! –кричав лісник-Гор.

-Ага! Знаю я твоє кохання! Однолюб, але багатойоб! – відповів Микита.

-Хлопчики, ну що ви сваритеся, як не рідні… – це була Матильда.

 

«Стійкість гірка, але плід її солодкий»

 

Поки Стьопка обмірковувала, що могла б означати фраза сина, кинута батькові, водяник встиг донести її до річки.

-Не злякаєшся? Ми стрибнемо, - шепнув на вушко, - тримайся за шию і заплющ очі!

            Стьопка вчепилася в Мітю, сховала обличчя на його грудях і затримала подих.

Стрибок був такий, як уперше, тільки продовжувався трохи довше. Світ забарвився в блакитний колір, тіло охопило холодом. Стьопка відразу промерзла до кісток.

-Все, заспокойся, ми вдома... - ласкавий шепіт змусив жінку полегшено видихнути та розслабитися.

-А... це не в мене вдома, - Стьопка озирнулася на всі боки і зрозуміла, що вони стоять біля річки, ось тільки виглядала вона інакше і берег був не таким, як у селі. Навколо все ще панувала тепла погода, трава стелилася по землі зелено-зелена, а біля води густою стіною росли верби, щось приховуючи за густими ліаністими гілками. Надворі був теплий вечір, яскраво світили зірки, співали цикади.

1 ... 81 82 83 ... 131
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"