Читати книгу - "Кар'єра лиходія, Джоан Роулінг"

class="p">Робін чудово знала, що coup de grace[32] за нею. Прощальні Ліндині слова тільки підсилили відчуття нагальності. Вона ще не знайшла нового помешкання, і все-таки має сказати Метью, що йде, і погодити з ним пояснення, яке буде надано рідним і друзям. Але ось вона — сидить на дивані й працює замість дати раду темі, що

ніби заповнила маленьку квартирку, тисне на стіни, розливає в повітрі напругу.

З екрана коментатори при бутоньєрках і корсажах просторікували про оздоблення Вестмінстерського абатства. До входу змійкою тягнулися запрошені знаменитості, а Робін слухала і водночас записувала телефонні номери стрип-барів, клубів еротичних танців і масажних салонів по всьому Шордичу. Час до часу вона переглядала відгуки клієнтів, сподіваючись, що хтось міг згадати викидайла на ім’я Ноель, але єдиними іменами були імена жінок, що працювали в тих закладах. Клієнти часто рекомендували їх за буцімто захоплене ставлення до роботи. Менді з масажного салону «дає повні тридцять хвилин» без «жодного поспіху»; чудова Шеррі зі стрип-клубу «Кільцева» завжди «привітна, запопадлива, любить посміятися». «Всіляко рекомендую Зої,— писав один відвідувач,— чудова фігура і завжди щасливий фінал!»

За інших обставин — чи, може, в іншому житті — Робін, може, і вважала б ці описи жінок кумедними. Стільки чоловіків платить за секс і хоче вірити, що ентузіазм тих жінок щирий, що їм приємно, що їх дійсно смішать жарти відвідувачів, що їм радісно робити контактний масаж з олією і ручну стимуляцію. Один дописувач навіть запостив вірш, присвячений улюбленій дівчині.

Старанно складаючи перелік номерів, Робін думала, що навряд чи Брокбенк зі своїм безславним минулим потрапив би на роботу в котрийсь із цих фешенебельних закладів, на вебсайтах яких фігурували дівчата в художньому освітленні та ретуші й запрошення парам приходити разом.

Як знала Робін, борделі нелегальні, але не довелося поринати глибоко в кіберпростір, щоб знайти згадки про них. Почавши працювати на Страйка, вона навчилася видобувати інформацію з найвіддаленіших куточків інтернету і скоро вже уважно перевіряла згадки про місцеві заклади на кривих сайтах, присвячених обміну інформацією такого плану. Тут, у найдешевшому сегменті ринку, віршів не писали. «В них ставка за анал 60 фунтів»; «усі дівки іноземні, англіською неговорять»; «дуже молоді може ще чисті а то таких бачиш шо й присунути гидко».

Іноді надавалося тільки приблизне місце розташування. Робін розуміла, що Страйк не дозволить їй фізично піти до тих підвалів і складів, де працюють «переважно дівчата зі Східної Європи» чи «винятково китаянки».

Зробивши паузу і воліючи позбутися міцного вузла, що зав’язався десь у грудях, Робін поглянула на екран. Церквою разом ступали принци Вільям і Гаррі. Поки Робін дивилася, відчинилися двері вітальні й зайшов Метью з горнятком чаю. Для неї чаю він не зробив. Метью сів у крісло — мовчки — і втупився в екран.

Робін повернулася до роботи, гостро відчуваючи присутність Метью поруч із собою. Прийти мовчки — це щось нове. Прийняти її окремість — не відривати від роботи, не пропонувати чаю — так само нове. Так само, як і той факт, що він не взяв пульт і не перемкнув канал.

Камери повернулися до фасаду готелю «Горінг», де чекали на появу Кейт Міддлтон у вінчальній сукні. Робін час до часу поглядала на екран, водночас гортаючи сторінку з коментарями малописьменних осіб про бордель біля Комершіал-роуд.

Вибух радісних вигуків і захоплених зауважень змусив Робін звести очі якраз тоді, коли Кейт Міддлтон сідала в лімузин. Довгі мереживні рукави, точно як ті, що вона прибрала зі своєї весільної сукні...

Лімузин повільно поїхав геть. Кейт Міддлтон поруч з батьком усередині було ледь видно. Вирішила виходити заміж з розпущеним волоссям... Робін теж планувала розпустити волосся на весілля. Метью так більше подобалося. Втім, хіба тепер це має значення?

Натовп радісно кричав до самого Меллу; скільки сягало око, всюди тріпотіли британські прапори.

Коли Метью розвернувся до неї, Робін прикинулася, ніби знов поринула в ноутбук.

— Хочеш чаю?

— Hi,— відповіла вона.— Дякую,— неохоче додала вона, розуміючи, що прозвучало агресивно.

Поруч задзижчав мобільний. Метью часто супився й ображався, коли таке траплялося на вихідні,— гадав, що то Страйк, і так воно нерідко й було. Але сьогодні він просто відвернувся до телевізора.

Робін узяла телефон і прочитала щойно отримане повідомлення:

А як мені знати, що ви не з преси?

То був напрямок, який вона розробляла без Страйка, і відповідь Робін уже підготувала. Поки натовп на екрані вітав лімузин, що повільно їхав вулицями, вона написала:

Якби преса про вас знала, то вже б чатувала у вас під дверима. Я казала пошукати мене в інтернеті. Є фото, де я заходжу до суду давати свідчення у справі Оуена Квайна. Бачили?

І вона відклала телефон. Серце закалатало.

Кейт Міддлтон виходила з лімузина перед абатством. У мереживній сукні її талія здавалася дуже тонкою. А сама вона здавалася такою щасливою... щиро щасливою... Серце Робін шалено калатало, поки вона дивилася, як чарівна жінка в тіарі піднімається до дверей Вестмінстерського абатства.

Знову запищав мобільний.

Так, є таке фото. І що?

Метью з притисненим до обличчя горнятком видав дивний звук. Робін не звернула на нього уваги. Мабуть, гадає, що вона переписується зі Страйком, звідси й усі ці невдоволені гримаси й пирхання. Відкривши камеру, вона підняла телефон до обличчя і зробила фото.

Спалах налякав Метью, і той озирнувся. Він плакав.

Коли Робін відсилала своє фото в повідомленні, у неї затремтіли пальці. Тоді, не бажаючи дивитися на Метью, вона знову зосередилася на телевізорі.

Кейт Міддлтон з батьком повільно йшли червоною доріжкою у проході церкви, що розділяв море гостей у капелюхах і капелюшках. Перед нею розігрувалася кульмінація мільйона казок: простолюдинка повільно йде до свого принца, красуня невблаганно підноситься до найвищих щаблів суспільства...

Мимохіть Робін пригадала вечір, коли Метью зробив їй пропозицію під статуєю Ерота на площі Пікадиллі. Біля підніжжя сиділи волоцюги, які почали зубоскалити, коли Метью опустився навколішки. Ця несподівана сцена на брудних сходинках заскочила Робін абсолютно зненацька; Метью ризикував забруднити свій найкращий костюм на засміченому мокрому камінні; їх оповивали алкогольні пари і вихлопи машин. Коробочка з синього оксамиту, блиск сапфіру — меншого, блідішого, ніж у Кейт Міддлтон. Пізніше Метью сказав Робін, що обрав заручну каблучку під колір її очей. Коли вона сказала «так», один з волоцюг піднявся на ноги і п’яно зааплодував. Робін пам’ятала, як неонові вогні Пікадиллі спалахували на усміхненому обличчі Метью.

Дев’ять років життя, поділеного