Читати книгу - "Сотня весіль та інші неприємності, Анні Кос"

— Я нікуди не піду! Ні з тобою, ні з Амадо. Ви. Обидва. Мені. Брешете, — додала, максимально розділяючи слова. — Не договорюєте, як мінімум.

— Олено. Останній раз прошу по-хорошому, потім застосовую силу. Рахую до трьох.

Інтуїція заволала, попереджаючи, що Стеф не жартує. Обличчя його, як і того нещасливого дня, коли вони з Амадо мірялися поглядами, перетворилося на мармурову маску. Жорсткий, холодний, розважливий, шалено небезпечний вампір. І всього за кілька кроків від мене.

— Раз.

— Я не... Та що за свавілля?!

— Два.

— Я хочу поговорити з магістром!

— Три!

Я й сіпнутися не встигла, як повітря стало в'язким, немов застигле желе. Пауль кинувся було вперед, але Стефан недбало струсив на нього тонку мерехтливу сітку, заплутуючи сірі щупальця в щільний клубок. 

Вампір підійшов до вікна, відчинив обидві стулки, видерся на підвіконня, обернувся:

— Підійди до мене.

Його голос вібрував наказовими нотами. Потік магії хлинув у мою свідомість, позбавив волі до опору. Я хотіла обуритися, відскочити, втекти, закричати, врешті-решт. А натомість зробила кілька кроків до Стефа, бо це раптово виявилося єдино можливою і правильною дією.

— Ось так, молодець. А тепер дай руку, я допоможу піднятися.

Вирватися б. Вдарити нахабу по обличчю з усієї сили. На допомогу покликати. Але натомість я вже стою на краю підвіконня, руки безвільними батогами звисають донизу. Достатньо одного поштовху — і я полечу головою униз.

— Вибач, Олено. Так треба.

Наступної миті Стефан підхопив мене на руки й зробив крок у порожнечу.

=============

Подарунок найшвидшому читачу: промокод на мою "Леді ходить перша" 

qBN6c3od

Приємного читання!

=============