Читати книгу - "Сотня весіль та інші неприємності, Анні Кос"

Оу!

Переляканий таким раптовим пробудженням восьминіжок від несподіванки кинувся навтьоки. Стефан відсахнувся, збив стіл, стрімголов покотився підлогою, але миттєво розправив крила і злетів під стелю, жбурнувши вниз підозріло мерехтливу грудку світла. 

Та зачепила восьминога зовсім небагато, але цього вистачило для активації закляття. Безшумно спалахнуло, в обличчя вдарив різкий запах озону. Пауль зашипів, вискалився, демонструючи низку гострих зубів, а потім втягнув щупальця і підстрибнув у повітря, намагаючись дотягнутися до вампіра.

Я оком моргнути не встигла, як Стеф опинився в протилежному кутку. За Паулем потягнувся розмазаний сірий слід, сам восьминіг шльопнувся на підлогу під вікном. Я кинулася в кімнату, двері за спиною з гуркотом зачинилися.

— Олено, ти що робиш?! Замри й не ворушись! — у голосі Стефа виразно дзвеніла паніка. — Не дай йому до тебе доторкнутися! — Його долоні замерехтіли крихітними блискавками. 

Пауль судомно озирався на всі боки в пошуках шляхів відступу. На жаль, таких не спостерігалося, а тому восьминіг зробив єдине, що зміг придумати: кинувся до мене, намагаючись чи то прикрити мене, чи то сховатися за мною.

— Ах ти ж гад! — гаркнув вампір і кинувся навперейми. — Магії хочеш? Так іди сюди!

Блискавки посипалися на підлогу цілим градом спалахів. Кілька з них зрикошетили й розлетілися в сторони. Одна влучила мені в руку і прошила відчутним таким зарядом електрики. Бідному Паулю дісталося не менше трьох.

Остаточно отетерілий від цього восьминіг тоненько заверещав і вчепився в мене всіма щупальцями.

— Припини негайно! — Я ухилилася від вампіра в останній момент. Стеф, не встигнувши знизити швидкість польоту, боляче вдарився плечем об стіну. — Заспокойся! Усе гаразд! І не смій нападати на Пауля!

— На кого?!

— Пауля! Його звуть Пауль! І він — мій друг!

— Болотяна нежить — твій друг?! — Стефан дихав важко і хрипло, але від стіни відлип і рушив просто на нас. — Олено, ти не в собі. Зараз я розберуся з цією гидотою, і вона не зможе тебе контролювати.

— Стій! — Я попереджувально виставила руки. — Ні кроку далі! 

— Інакше що?

— Не знаю, — розгубилася я. — Кричати буду. 

— Чудово, чим більше варти прибіжить, тим краще.

Пауль, зрозумівши, що зараз і мені під гарячу руку дістанеться, спустився на підлогу і відповз убік. Стефан криво посміхнувся, у примарно-зеленому світлі блиснули ікла, що разом збільшилися. Восьминога затрусило від страху, але нападати першим він не поспішав. 

— Та послухай же ти! — Я вклинилася між противниками, не дозволяючи їм зчепитися. — Пауль мене не образить і тебе теж не зачепить. Він ще дитинча, і йому потрібна допомога! 

— Звідки тобі знати, що потрібно цій хижій потворі? 

— Він сам сказав. Ну ж бо, Стефе, включи мізки: якби він хотів мене зжерти, то чому я досі ціла? — Я активувала артефакт і максимально збільшила картинку.

Звісно, зображення показало абсолютно ідеальний малюночок без жодного обриву нитки. Вампір завмер, недовірливо переводячи погляд з мене на магічну структуру і назад.

— Сказав, значить? А як, дозволь дізнатися? З його-то будовою гортані.

— Ментально. Телепатично. Подумки.

Стефан зблід, як полотно.

— Ти можеш подумки розмовляти з нежиттю?

— Ну, з Паулем — так. А що таке? Я і з Амадо розмовляла телепатично.

— Амадо — дракон! — відрізав Стеф так, ніби це пояснювало всі загадки всесвіту, включно з таємницею Великого вибуху і бутерброда, що падає маслом униз. — О боги, Олено! Адже я все перевірив тут кілька днів тому, було ж чисто: жодного інверсійного сліду. — Він обвів рукою сіру розмазню, яка все ще висіла в повітрі. — Жодної краплі магії. Коли ти встигла настільки сильно вляпатися?

Очі його недобре блиснули. Крила, що до того висіли розслаблено і спокійно, знову почали розвертатися.

— Негайно до храму. Потрібна повна діагностика, інакше я нічим не зможу тобі допомогти. І захистити не зможу. 

— Від кого? — Я відступила якомога далі. — І навіщо мене захищати? Я ж сказала, що Пауль...

— Та не від нього! — перебив мене вампір і — нарешті! — замінив огидне зелене світіння звичайним білим. — Від служби безпеки, яка вже понад тиждень на тебе зуби точить!

— Ах ось воно що!

Обурення сколихнулося як справжнє цунамі. Виходить, увага Амадо — це просто прикриття службових обов'язків? Чи ні? Так, дракона цікавив мій браслет. Так, Його Лускатість ставив дивні запитання і надто наполегливо пхав носа в мій особистий простір, але коли я примудрилася перейти дорогу закону?! І потім, познайомилися ми з драконом раніше, ніж тиждень тому, він тоді не знав, що я працюватиму в палаці. 

— А ти, друг і турботливий захисник, мовчав про це? Цікаво, про що ще? Що ви з лускатим гадом обговорювали того дня, коли ти приніс мені артефакт?

— Негайно до храму. — Стефан склав руки на грудях, усім виглядом даючи зрозуміти, що розмову закінчено. — Збирайся. Зараз же!