Читати книгу - "Казки народів світу"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Та Аладдін зрадів великою радістю й вигукнув:
— Якщо цар обіцяв віддати за мене свою дочку через три місяці, мені байдуже, підступний той візир чи ні!
Він подякував матері за її турботи й докинув:
— Присягаюсь аллахом, ти повернула свого сина з могили! Немає тепер у світі нікого щасливішого за мене!
Аладдін терпляче очікував два місяці, та якось його мати вийшла надвечір купити олії й побачила, що базар замкнений, усе місто прикрашене, а купці обмалюють свої крамниці квітами та освітлюють їх свічками й лампами. І ще побачила вона, що вулицями їдуть верхи на конях воїни й вельможі, і шлях їхній теж освітлюється свічками та смолоскипами.
Аладдінова мати здивувалась і увійшла до крамниці одного олійника, яка була відчинена, і, купивши в нього олії, спитала:
— Що це сталося в місті? Чому воно сьогодні прикрашене, а базар зачинений?
— Ти, мабуть, нетутешня, жінко! — здивовано мовив олійник.
— Та ні, тутешня, — відповіла мати, — тільки не знаю, яке свято святкуватимуть у місті.
— Сьогодні увечері,— сказав олійник, — візирів син одружується з царівною Бадр аль-Будур. Зараз він у лазні, а всі ці воїни й вельможі чекають, коли він вийде, щоб провести його у царський палац.
Почувши ці слова, мати засмутилась і збентежилась: адже Аладдін чекав, поки скінчаться три місяці, рахуючи кожну хвилину!..
Прийшовши додому, вона сказала синові:
— Сину, я принесла тобі лиху звістку. Цар зламав своє слово й віддає царівну Бадр аль-Будур за візирового сина. Чуло моє серце, коли я говорила з володарем, що цей візир — виплодок і неодмінно зчинить якесь зло.
— Ти напевне усе знаєш, матінко? — спитав Аладдін.
І мати мовила:
— Сину мій, я на власні очі бачила, як прикрашене місто, як воїни та еміри чекають, сидячи на конях, коли візирів син вийде із лазні. Крамар-олійник сказав мені про це і дуже здивувався, що я цього не відала. Він навіть спитав, чи тутешня я.
Аладдін тяжко зажурився, не їв і не спав, плакав і тужив. Та по недовгім часі він згадав про лампу і мовив до матері:
— Присягаюся твоїм життям, матінко, візирів син пошкодує, що посватався до царівни! Накрий тим часом столика, і ми повечеряємо. Ранок буде веселіший, ніж вечір!
Мати й син повечеряли, а потім Аладдін пішов у свою кімнату, взяв лампу, потер її, і джин одразу з’явився перед ним.
— Твій раб перед тобою! — сказав він. — Чого ти хочеш? Наказуй!
— Я попрохав у царя дозволу одружитися з його дочкою. Цар обіцяв віддати її мені через три місяці, але зламав обіцянку й висватав свою царівну за візирового сина. Тож хочу, аби ти ввечері приніс до мене молодих!
— Слухаю і корюся! — відповів джин і зник з очей.
Аладдін довго не міг заснути, все думав про віроломство царя. А вночі знову з’явився джин і приніс килим, у який були загорнуті царівна та син візира. Побачивши їх, Аладдін зрадів і наказав джинові:
— Віднеси-бо візирового сина у льох!
І джин тієї ж миті одніс візирового сина до льоху й замкнув його там на ніч, ще й дмухнув на нього так, що той ураз висох. Повернувшись до Аладдіна, раб лампи спитав:
— О володарю, чи не треба тобі ще чогось?
— Прийдеш сюди на світанку й перенесеш молодих назад у палац! — звелів Аладдін.
І джин відповів:
— Слухаю та корюся! — і тієї самої миті зник.
Аладдін, побачивши, що царівна Бадр аль-Будур стоїть перед ним, мовив:
— О кохана, я наказав принести тебе сюди не для того, щоб принизити твою честь, а щоб перешкодити іншому зробити це!
А царівна Бадр аль-Будур стояла перелякана і вся тремтіла.
Аладдін поклав між собою та царівною меч і проспав поряд з нею до ранку, а візирів син провів у брудному льоху найчорнішу в своєму житті ніч. А коли настав світанок, з’явився джин, не чекаючи, поки Аладдін потре лампу, і полетів разом з царівною та візировим сином у палац і поклав їх в опочивальні так, що ніхто цього не бачив, а ті нетямились зі страху, відчуваючи, що їх переносять з місця на місце.
Не встиг цей раб із роду джинів покласти молодих в опочивальні, як сам цар з’явився провідати дочку Бадр аль-Будур. І коли візирів син почув його кроки, він схопився на ноги, хоч йому дуже хотілося зігрітися й відпочити — адже він просидів усю ніч у холодному вогкому льоху.
Цар підійшов до своєї дочки, поцілував її поміж очей і побажав їй доброго ранку, але царівна не відповіла йому, і він побачив, що обличчя в неї сумне та сердите. Цар знову заговорив до неї, але знову не діждався відповіді. І тоді він вийшов, подався до своєї дружини-цариці й поскаржився на дочку.
— О царю часу, молодята після весілля завжди ніяковіють! Не гнівайся на дочку. А я піду до опочивальні й побалакаю з нею.
Цариця вбралась і пішла до дочки, поцілувала її й побажала доброго ранку, та царівна не мовила жодного слова у відповідь. І цариця подумала, що з ЇЇ дочкою, мабуть, трапилось щось лихе.
— Донечко, — мовила вона, — що це з тобою? Я прийшла, щоб глянути на тебе і побажати доброго ранку, а ти не відповіла мені й так само мовчала, коли до тебе завітав батько.
Тут царівна Бадр аль-Будур підвела голову і сказала:
— О матінко, не гнівайся! Я справді повинна була зустріти тебе з шаною й повагою, але, певно, ти мені вибачиш, як почуєш, чому я промовчала на батькове і на твоє привітання. Тільки-но спустилася ніч, якийсь страхітливий велетень підняв мене та мого нареченого й переніс у темне і брудне місце…
І царівна Бадр аль-Будур розповіла матері про все, що трапилось уночі.
— О донечко, — відповіла мати, вислухавши її,— не кажи цього нікому, бо подумають, що ти згубила розум. Слава аллахові, що ти приховала це од батька!
— Ні, мамо, — мовила царівна. — Я не згубила розуму! Якщо ти не віриш мені, спитай у мого нареченого.
— Уставай і викинь з голови дурощі,— сказала цариця. — Вберися гарненько й поглянь, як радіє все місто твоєму весіллю. Послухай, як грають сурми й сопілки і б’ють барабани!
Вона покликала служницю, і та вбрала царівну, а мати пішла до царя й сказала, що дочці приснився сьогодні лихий сон. Потім вона послала
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казки народів світу», після закриття браузера.