Читати книгу - "Термінатор"

— Чорт, може, хоч сьогодні поталанить?

Хилитка маса в нього за спиною вже сягнула шести футів заввишки й почала стрімко набувати обрисів людської фігури. Тепер вона стала сірою, як однострій охоронця.

Трохи раніш маса Т-1000 розтеклася декількома квадратними ярдами підлоги шаром у чверть дюйма. А щойно Льюїг наступив на неї, з нього миттєво було зроблено ідентичний зліпок, який зараз і підводився за охоронцем.

Нарешті, з рідкої маси сформувалися ноги у блискучих чорних черевиках, і Т-1000-охоронець зробив перший крок, легко відокремивши підошви від підлоги.

Справжній охоронець різко розвернувся на місці і побачив…

… себе самого.

Не просто людину, що виглядала точнісінько, як він сам, а точний образ і подобу, аж до картки з його прізвищем на грудях.

Ось до чого можна докотитися, працюючи у психушці!

Отже, божевілля — заразна хвороба!

Не встиг охоронець навіть спробувати знайти хоча б якесь розумне пояснення тому, що постало перед його очима, як його двійник підняв руку і з відстані приблизно з фут тицьнув вказівним пальцем правої руки просто в обличчя Льюїсові. Палець на льоту витягся, перетворившись на тонку сталеву пластину, що увійшла охоронцеві в око і, минувши очне яблуко, наскрізь простромила череп.

Охоронець умить перетворився на труп. Пластинка відразу зникла, і охоронець почав осідати. Т-1000 легко підхопив його тіло однією рукою і, тримаючи, немов костюм на плічках, попрямував до столу чергової. Рана виявилася такою малесенькою, що на підлогу не пролилося жодної краплинки крові.

Коли Т-1000-охоронець проходив поруч, тримаючи в руках щось таке, чого чергова сестра не могла бачити через стійку, вона звела очі й запитала:

— Що це в тебе, Льюїсе?

— Та так, сміття, — бадьоро відповів той.

Гвен неуважно кивнула і знову взялася стукати на машинці, а Т-1000 попрямував до комори за кілька ярдів від чергової. Знявши з пояса охоронця пістолет та ключі, запхав тіло до комірчини. Потім повернувся й подивився на чергову.

— Усе гаразд, — з посмішкою кинув він.

Вона глипнула й побачила кобуру з браунінгом.

— Не забудь повернути на місце пістолет.

— Ах, так!

Т-1000 відімкнув шафку, затуливши її собою, і зробив вигляд, начебто кладе туди пістолет. Насправді ж він застромив його собі в груди, де той зник, немов його опустили в горщик з тістом. Коли Т-1000 відсторонив руку, його груди набули колишнього вигляду: тканина, ґудзики, картка з прізвищем. Т-1000 замкнув дверцята шафки.

Чергова натисла на кнопку, і двері з легким дзижчанням відчинилася. Т-1000 вийшов до коридору і розпочав пошуки потрібної йому палати-ізолятора.

За кілька хвилин він опинився біля контрольно-пропускного пункту. Двоє нудьгуючих санітарів глянули на Т-1000-охоронця. Той подивився на пам’ятку біля дверей, де було написано, що пацієнт № 82 знаходиться в камері 19.

Т-1000 пройшов до ізолятора через двоє дверей, що відразу за ним зачинилися. Він минув пост медичної сестри, що нагадував клітку, обнесену тонкою та міцною металевою сіткою. Сілберман розмовляв з кимось усередині і не звернув на Льюїса жодної уваги. Схожа на примару Сара почула кроки, що наближаються, і тихо, але швидко відчинила Дугласовою відмичкою поєднану зі своєю камеру. Прослизнувши всередину, кинула погляд у дальній кінець кімнати. З ліжка несамовитим поглядом дивилася якась жінка. Чи не закричить? У Сари лунко калатало серце. Вона про всяк випадок приклала палець до уст і ледве чутно прошепотіла:

— Тсс!

Хвора з розумінням кивнула. Сара полегшено зітхнула, виглянула з віконечка камери й побачила спину охоронця, що завертав за ріг. Дочекавшись, доки кроки стихнуть, вийшла.

Сілберман, позіхаючи, переглядав з черговою список призначених ліків. Субота видалася важкою. Він подумав, що в неділю неодмінно виспиться. І раптом згадав про цей клятий симпозіум з проблем жіночого насильства, на якому обіцяв виступити з лекцією. Лікар поглянув на годинника, намагаючись згадати, коли саме йому треба там бути, аж раптом краєчком ока помітив якийсь рух.

Сара Коннор пхнула його в груди, і доктор опинився в кабінеті. Черговий підхопився і потягся за своїм кийком, але Сара встигла вгатити його кийком Дугласа. Черговий важко звалився на підлогу, перетворившись на мішок з лайном.

Сілберман метнувся до кнопки тривоги, але Сара вперіщила його по руці. Лікар зойкнув і вчипився у свій зап’ясток. Сара схопила його за волосся й тицьнула носом у стіл, при цьому спритно стукнувши кийком попід коліна. Сілберманові підкосилися ноги, і він уткнулся підборіддям у стіл.

— Ви зламали мені руку! — обурено вигукнув лікар.

— У людини двісті п’ятдесят кісток! — Сара брудно вилаялася. — А тобі шкода одної-однісінької. Ані руш!

Вона швидко витягла шухляду з ліками, схопила шприца і ткнула голку в сідницю приголомшеного чергового, увівши йому кінську дозу снодійного.

І тут вона побачила те, що їй було потрібно. Отже, токсичні очисні матеріали зберігалися в них тут. Вона схопила пластмасову сулію блакитної рідини й поставила на стіл просто перед носом Сильбермана. Зануривши в сулію порожнього шприца, швидко наповнила циліндр.

Нажаханий Сілберман витріщився на п’ятнадцять кубиків блакитної смерті.

— Що ти надумала?

Сара наставила голку Сілберманові у шию. Потім ухопила його за карк і, поставивши на ноги, випхнула у відчинені двері.

Т-1000 зупинився біля камери № 19 і подивився у віконечко. Дуглас, обличчя якого нагадувало криваву маску, заволав так, що його було чути через звуконепроникні двері. Але Т-1000 не потрібно було чути, він міг читати по губах.

— Відчиніть двері! Ця бісова сучка розгулює коридорами! — кричав Дуглас.

На його подив, охоронець повернувся і пішов геть, залишивши санітара замкненим у камері.

* * *

Термінатор і Джон під’їхали на «харлеї» до воріт, що пильно охоронялися. Мотоцикл зупинився. Звуки двигуна змусили охоронця звести очі.

Джон сказав Термінаторові:

— Пам’ятай: відтепер ти нікого не вб’єш. Зрозумів?

Кіборг трохи зволікав із відповіддю.

— Зрозумів.

Але Джонові однієї відповіді виявилося замало.

— Заприсягнися.

— Що?!

— Скажи: «Присягаюся, що нікого не вб’ю».

Джон підніс руку догори, немов присягаючи. Термінатор витріщився на Джона, перебираючи всі можливі варіанти у своєму пластинчато-контурному мозкові. Там не виявилося нічого такого, що б пояснювало цей людський жест. Термінатор усе-таки відтворив його і сказав:

— Присягаюся, що нікого не вб’ю.

Потім зліз із сидіння і попрямував до воріт. Відчувши щось недобре, охоронець вийшов зі сторожки з кольтом напохваті. Термінатор ішов йому назустріч, його сканери швидко відшукали всі зони смертельного враження в людському організмі й виключили їх як місця для завдання удару, після чого методом екстраполяції визначили, де знаходяться несмертельні. Він швидко витяг свій кольт