Читати книгу - "Коріння Бразилії"

José da Silva Lisboa, Observações sobre a Prosperidade do Estado pelos Liberais Princípios da Nova Legislação do Brasil (Bahia, 1811), p. 68.

Джеймс Медісон молодший (1751—1836) — 4-й президент США (1809—1817), «батько американської Конституції». Про перипетії життя, політичної діяльності та боротьби докладніше див.: Еліс Дж. Брати-засновники: Революційне покоління. — К.: Ніка-Центр, 2014. — 296 с.

Apud Charles A. Beard, An Economical Interpretation of the Constitution of the United States (New York, 1944), p. 152-188.

Іполіту Жозе да Кошта Перейра Фуртадо де Мендоса (1774—1823) — бразильський журналіст і дипломат, уважається «батьком бразильської преси».

Протоколи кортесів Ламегу — копія документа XII ст., історичність якого піддається сумнівам багатьма дослідниками, начебто знайдена в цистерціанському монастирі у Ламегу. Документи описують зустріч кортесів, дворянства, духівництва, прокурорів і заможного люду з королем Афонсу Енрікесом, під час якої були вироблені й зафіксовані правила престолонаслідування, управління та незалежності Португалії.

«Paralelo da Constituição Portuguesa com a Inglesa», Coreio Brasiliense, III (London, 1809), p. 307 e seg. Про кортесів Ламегу, чиї акти вперше були опубліковані в Португалії в 1632 році, за часів правління Філіпа ІІІ (IV), отцем Антоніу Бранданом у Monarquia Lusitana см. A. Herculano, História de Portugal, 7.a ed., II (Paris-Lisboa, 1914), 286. Про політичний вплив цього документа див. A. Martins Afonso «Valor e significação das atas das cortes de Lamego no movimento da Restauração», Congresso do Mundo Português. Publicações, VII (Lisboa, 1940), p. 475 e segs., а також Henrique da Gama Barros, História da Administração Pública em Portugal, 2.a ed., III (Lisboa, s.d.), págs. 301-303 n. e 410-411.

Антоніу Карлус Рібейру ді Андрада-і-Сілва Мачадо (1773—1845) — суддя і бразильський політик, непримиренний борець проти деспотії. За участь у революції 1817 року в Пернамбуку був ув’язнений протягом чотирьох років, у той час як багатьох інших її лідерів було страчено.

Dr. Francisco Muniz Tavares, História da Revolução de Pernambuco em 1817, 3.a ed. (Recife, 1917), p. 115.

Революція Прайера, відома також як Прибережне повстання, охопила бразильський регіон Пернамбуку й тривала від 1848-го до 1849 року. Розпочалася під впливом європейських революцій через нерозв’язні конфлікти, що залишилися від часів Регентства та місцевого спротиву консолідації Бразильської імперії. Рух очолили радикальні члени Ліберальної партії Пернамбуку проти консерваторів при владі. Головні події відбувалися біля редакції журналу «Diário Novo», що знаходилася на вулиці Прайя (Портовій) у столиці Пернамбуку Ресіфі. Свою назву революція отримала від назви цієї вулиці.

Joaquim Nabuco, Um Estadista do Império, I (São Paulo, 1936), p. 63 e seg.

Джон Луккок (1770—1826) англійський дослідник, негоціант і винахідник, автор книжки «Notes on Rio de Janeiro and the southern parts of Brazil taken during a residence of ten years in that country, from 1808—1818» (1820 р.) (Опис Ріо-де-Жанейро та південної частини Бразилії, зроблений протягом десяти років проживання у цій країні з 1808-го по 1818 рік).

John Luccock, Notas sobre o Rio de Janeiro e partes meridionais do Brasil, tomadas durante uma estada de dez anos nesse país, de 1808 a 1818 (São Paulo, s.d.), p. 73.

Детально вивчивши справу, американський географ Престон Джеймс дійшов висновку, що на території всієї Латинської Америки існує лише чотири чітко визначені зони з дійсно експансивним заселенням, тобто зони, де після зайняття нових територій, не відбувається зменшення кількості місцевого населення,