Читати книгу - "Коріння Бразилії"

а саме: плоскогір’я Республіки Коста-Ріка; Антіохійське плоскогір’я в Колумбії; центральна частина Чилі і три штати на півдні Бразилії. — Прим. авт.(обратно) 153

Preston James, Latin America (New York – Boston, s.d.), p. 828 e segs.

(обратно) 154

Leopold von Wiese, «Ländliche Siedlungen», Handwörterbuch der Soziologie (Stuttgart, 1931), p. 522 e seg.

(обратно) 155

Sui generis — своєрідний (португ.).

(обратно) 156

З іншого боку, думка прихильників урбаністичного прогресу про те, що протягом апогею свого розвитку між XV і XVІІІ століттям, міста створювали сприятливі умови для сільських мешканців, «звільняючи» їх від повинностей, рабства й інших форм гніту, більшою мірою необґрунтована. Як зазначали з цього приводу Сорокін і Ціммерманн, «нерідко дух свободи міст означав для селян дух неволі». — Прим. авт.

Pitirim Sorokin e Carle E. Zimmermann, Principles of Rural-Urban Sociology (New York, 1928), p. 88.

(обратно) 157

Максиміліан Вебер (1864—1920) — німецький соціолог, філософ, історик, політичний економіст. Ідеї Вебера мали значний вплив на розвиток суспільних наук, особливо соціології.

(обратно) 158

Max Weber, Wirtschaft und Gesellschaft, II (Tübingen, 1925), p. 520 e seg.

(обратно) 159

Капістрану Жуан ді Абреу (1853—1927) — історик, класик бразильської історіографії, учнем якого, зокрема, вважається й Сержіу Буарке ді Оланда.

(обратно) 160

Primeira Visitação do Santo Oficio às Partes do Brasil. Denunciações da Bahia (São Paulo, 1928), p. 11 e seg.

(обратно) 161

Fr. Vicento do Salvador, op. cit., XI.

(обратно) 162

Джованні Віллані (1280—1348) — флорентійський хроніст, історик і державний діяч, італійський банкір, дипломат і літописець. Автор «Nuova Cronica» («Нова Хроніка») — одного з найзначущих творів флорентійської культури XIV ст.

(обратно) 163

Джованні Антоніо Антоніл, або Жуан Антоніо Андреоні, прий­няв ім’я Андре Жуан Антоніл (1649—1716) — італійський єзуїт. Викладав у римській семінарії, а у 1681 році на запрошення отця Антоніо Вієйри переїхав до Бразилії, де прожив усе життя. У 1711 році опублікував дослідження з соціальних і економічних особливостей країни, яке вважається найретельнішим і найкращим описом Бразилії початку XVIII ст.

(обратно) 164

João Antônio Andreoni (André João Antonil), Cultura e Opulência do Brasil, текст за виданням 1711 (Sao Paulo, 1967), p. 165.

(обратно) 165

Антоніу Алваріш-да-Кунья, перший граф Кунья (1700—1791) — капітан Королівського флоту, губернатор і капітан-генерал Мазагана у Марокко (1745—1752), губернатор Анголи (1753—1758) і віце-король Бразилії (1763—1767) під час правління короля Жозе I Реформатора, переніс столицю країни до Ріо-де-Жанейро у 1763 році.

(обратно) 166

Hermann Wätjen, op. cit., p. 244.

(обратно) 167

Max Weber, op. cit., II, p. 713.

(обратно) 168

Recopilación de Leyes de los Reynos de Indias, II (Madrid, 1756), fls.90-92.

(обратно) 169