Читати книгу - "Академія Ніваріум. Літня практика, Анна Скрипка"

- А що це ми тут робимо? - з усмішкою голодного тигра запитав Рістар

 - Я йшла в звіринець за Бісом, треба в місто з'їздити.

- Навіщо це? І що за підозріла активність у парку, кому квіточки збираємо?

- За що ти своїм спостерігачам платиш, якщо досі цього не знаєш?

Замість відповіді я удостоїлася роздратованого погляду і запитально піднятої брови. Видихнула, розуміючи, що зараз не найкращий час для дратування альфи - весілля на носі, дипломатичні договори, ще й потокові управлінські справи не сприяють добродушному настрою.

- Ми збиралися пошукати родичів Матео, перевірити столицю. Якщо їх тут немає - то просто випробувати заклинання, щоб хлопець міг потім сам пошукати.

- Усього-то, - розчаровано протягнув Рістар, - а я-то думав, ви збираєтеся помор'я для перевертнів влаштувати або, як мінімум, траванути їх, щоб із туалетів не вилазили. Якщо що - я пожартував, - швидко додав він, помітивши, як загорілися азартом мої очі.

- То я можу поїхати за інгредієнтами?

- Так, але тільки якщо візьмеш іншого коня або можеш послати за необхідним когось із омег. Біса брати не можна - він мій заручник.

- Що?!

Безглуздість ситуації буквально позбавила мене голосу, єдине, що я могла робити - це беззвучно відчиняти й зачиняти рота, буравлячи дядька здивованим поглядом.

- То! Мені не потрібні сюрпризи від тебе, амістр - гарантія твоєї старанної поведінки. Витвориш щось, що зіпсує весілля або торкнеться договору, і це позначиться на коні. Зрозумій уже нарешті - я виступаю гарантом цієї магічної угоди і мені зовсім не посміхається платити життям чи здоров'ям, якщо вона розірветься.

Я мовчки кивнула, даючи зрозуміти, що почула і прийняла до відома все сказане.

- І ось ще що, - ніби щойно згадав, додав Рістар, - скористайтеся моєю лабораторією - глянь одразу, може, знайдеш те, що вам потрібно, і не доведеться нікуди їхати. Доступ я тобі дам.

- Спасибі, це нам дуже допоможе, - радісно подякувала я альфу.

- А як це мені допоможе! Хтозна, що там у вас вийде, не вистачало ще перед весіллям новий замок відбудовувати. А в захищеній лабораторії у вас менше шансів влаштувати первозданний хаос.

Задоволено помилувавшись на те, як на моєму обличчі подяка змінюється обуренням і підморгнувши, Рістар розвернувся, щоб піти, але згадавши свої нещодавні страхи, я його покликала:

- Стій, ти сказав учора, що я не поїду з перевертнями, але вдома ж залишуся?

Дядько на мить скривився, наче від зубного болю, але повернувшись назад до мене, відповів невідривно дивлячись в очі:

- Коли ти вийдеш заміж, то матимеш власну сім'ю і вийдеш з-під опіки твого батька, але однаково залишишся підданою Вургарда, і я, як твій сюзерен, відповідатиму за твій добробут, аж доти, доки ти не покинеш мої землі. Виганяти тебе з дому я не збираюся, а вже як ти сама вирішиш після весілля діяти - жоден оракул не передбачить. Тому я не можу відповісти на твоє запитання більш конкретно. Сподіваюся, ти це розумієш?

Напружено кивнула, тільки щоб не злити дядька. Однак той, бачачи мій стан, зійшов до ще одного пояснення:

- Після весілля ти повністю вільна розпоряджатися своїм життям і свободою: хочеш - залишайся вдома, хочеш - їдь із друзями до Ніваріуму, щоб закінчити навчання. Можеш у нашій Академії вступити на навчання, я б навіть рекомендував тобі так вчинити. А можеш і зовсім поїхати з чоловіком або без у вільну мандрівку. Тепер-то твоя душенька задоволена?

- Спасибі, дядьку, ти мене заспокоїв.

- А я навіть і подумати не міг, що тебе може торкнутися передвесільний мандраж.

- Швидше післявесільний - абсолютно не уявляю собі сімейне життя.

- У такому разі не варто бути занадто упередженою, а раптом тобі навіть сподобається?

Із сумнівом подивилася на дядька, згадала залицяння Яноша, його зраду, останню розмову, підіслану нечисть... Від спогадів аж пересмикнуло. Ні, не з моїм везінням розраховувати на "довго і щасливо". Поки вдавалася до роздумів, альфу забрав його секретар, судячи зі стурбованого вигляду останнього, трапилося щось надзвичайно важливе. А я користуючись небувалою добродушністю дядька вирішила оглянути його лабораторію.

***

За годину я, Матео і Лоя схилившись над конспектом звіряли, чи всі інгредієнти є в наявності. Коли сама переривала запаси дядечка виявила, що все є, за винятком одного мінералу, скориставшись порадою альфи - відправила по потрібний матеріал прислугу. І ось тепер, звірившись зі досконально прописаним Абігором порядком дії, ми приступили до ритуалу.

Варити зілля і супутні компоненти взялася Лоя, оскільки у неї найвища оцінка з зіллєваріння. Я стежила за тим, як Матео відточує магічні паси (поки без підживлення магії) і зубрить заклинання. Саме йому належало наситити силою чарівне вариво. Через три доби, поки настоювалися і варилися необхідні компоненти, все було готово. Схвильований Тео на автоматі відтворюючи завчені рухи, виголосив заклинання.

Відлунали останні слова, ми в очікуванні втупилися на казан, ніхто не наважувався порушити усталену тишу. Коли очікування затягнулося, я відволіклася на записи, звіряючись, чи все ми зробили правильно.