Читати книгу - " Первісний інстинкт. Другий епізод: Мисливець., FrostFox"

З остаточним виснаженням запасу сил, ситості, благодаті та мани, я ледве могла втримувати вагу власної збруї та зброї. Битися в такому стані було неможливо, тож Мерлін залишився практично сам на сам із ледь наполовину зменшеною ордою – саме настільки вистачило наших спільних зусиль.

Валяючись на ущільненій землі, я дозволяла комахам копошитися на мені в марних спробах проткнути або подряпати кам’яну шкіру (Ранг I). Незважаючи на все, що сталося, здоров’я залишилося практично повним, слава Дарвіну, але це ніяк не допомагало встати і продовжити бій.

«Де ж мій принц на білому коні? – думаючи про всякі дурниці, я намагалася абстрагуватися від того, що відбувається. – Гаразд, згодна на вродливого конюха… Ні? Може, не дуже вродливого?»

Як не дивно, вищі сили зглянулися і підкинули мені рятівника, навіть зі скакуном: Величезним, РОЖЕВИМ і дрібкою Лавкрафта в дизайні. Мацаки в кілька рухів змахнули з мене значну частину ворогів, після чого вони ж обвили талію і закинули на спину істоти. Тут на мене вже чекав Фокс, який ні на мить не припиняв обстріл особливо жирних водомірок, і… Фрея? Морська ельфійка орудувала чарівною паличкою, що «змивала» будь-якого монстра, який підбирається до стрільця.

Незабаром до нас приєднався Дарвін і Мерлін. Друїд одразу застосував увесь доступний перелік підсилень на Фоксі, після чого стягнув із мене шолом, щоб влити в рот тонік. Він відновлює не так багато сил, але в поточній ситуації саме те. Після третьої склянки він зупинився, повністю усвідомлюючи межу допустимої токсичності. Решта також поглинули відповідні зілля, продовжуючи атакувати й кастувати заклинання.

Не маючи можливості хоч якось вплинути на перебіг битви, я почала молитися, молитися Маарі для відновлення благодаті. Досить кумедно усвідомлювати, що без ситості та запасу сил, можна підтримувати персонажа завдяки силі віри. Напевно, так і народжуються фанатики…

Через п’ять хвилин я змогла сяк-так підвестися, але ні про яку участь у бою не могло бути й мови. Залишається лише зайнятися розбором логів. Особливо мене цікавить вибір другого напряму розвитку в навичці «Бій в обладунках». Для виконання основного завдання «діставати по обличчю», без цієї навички не обійтися, тепер можна «діставати по обличчю» трохи ефективніше.

[Попередній напрям розвитку навички – «Важкі обладунки»!]

[Виберіть подальший напрям розвитку навички:]

> «Суцільнометалева оболонка»: Компенсація штрафу від носіння повного важкого обладунку збільшується з 1% до 2% за ранг (22%). Активна навичка «Ковзний захист»;

> «Живий заслін»: Усталеність додатково збільшується на 3% за ранг (33%) під час носінні повного важкого обладунку. Активна навичка «Незламний оплот»;

> «Універсальний захист»: Будь-які переваги навички поширюються на середні та легкі обладунки. Активна навичка «Швидке екіпірування».

Власне, перший варіант зазвичай брали бійці, орієнтовані на шкоду, у той час як другий – такі консервні бляшанки як я, адже негоже танку відлітати на метр-два після кожного пропущеного удару. Останній же варіант для справжніх бомжів, які носять те, що доведеться, або, навпаки, досить забезпечених гравців, які можуть дозволити собі мати різні набори обладунків під усі можливі ситуації. Так чи інакше, для мене вибір очевидний.

[Бій в обладунках (Ранг I – Підмайстер)]

Тип: Пасивна навичка.

Опис: Вам відомо, як потрібно надягати обладунки, носити їх і підставляти певні їхні частини під час бою для мінімізації пошкоджень. А також застосовувати всі ці знання в бойових умовах.

Ефект «Важкі обладунки – Живий заслін»:

> Під час носінні обладунків створюване ними навантаження зменшується на 18%;

> 11% компенсації будь-якого штрафу від носіння важких обладунків;

> Усталеність додатково збільшується на 33% під час носінні повного важкого обладунку.

Поки я стояла осторонь, союзники анігілювали рій водомірок. Десь третина всіх убивств припадала на рожевого монстра, приблизно стільки ж знищував Мерлін, а решту брали на себе інші троє. Проте внесок Фокса полягав у влучному винищенні підвидів, що вибивалися з натовпу, один із яких умів плюватися в’язкою рідиною, яка на повітрі застигає не гірше за цемент.

На жаль, ресурс лучника вичерпався разом із запасом стріл, через що дроу довелося перейти в ближній бій. Із цього моменту я могла переконатися в його словах про майстерність на короткій дистанції. Варто було супротивникові зайти в зону досяжності зброї, до нього одразу ж прямувало вістря списа, а прогалини затикалися жвавим ударом кулака або копняком.

Після отримання допомоги зі сторони, Фрея переключилася з оборони союзників від натовпу монстрів, на точкове вбивство особливо противних цілей, підмінивши на цій ролі лучника. Звичайно, цим міг зайнятися і маг, але він був зосереджений на більш масованих атаках.

Наступні десять хвилин команда викладалася на всі сто двадцять відсотків, завдяки чому жива хвиля тварюк поступово почала сходити нанівець. Жодна з них не задумалася про втечу. Нам навіть не довелося спускатися зі спини, щоб наздогнати вцілілих, адже вони до останнього підіймалися нагору назустріч своїй остаточній смерті.

Однак, і тут одна водомірка змогла підкинути нам сюрприз. Незрозуміло як, але вона прослизнула повз усі лінії оборони й зайшла Фоксу в сліпу зону. Єдине, що, ймовірно, врятувало життя і без того пошарпаного хлопця, – це підоспілий до цього моменту запас сил, використаний на одну з найпростіших навичок лицаря.

[Виклик!]

Загроза миттєво зросла на значення честі персонажа, тим самим змушуючи монстра на частку секунди змінити пріоритети. Особливо гострий хоботок підвиду відхилився на кілька сантиметрів від потилиці дроу. Пройшовшись оманливо вразливою поверхнею капелюха, він на кілька секунд дестабілізував оптичну ілюзію, під якою ховається нормальний шолом. Здається, на ньому з’явилася нова відмітка.