Читати книгу - "Магія без пам'яті , Мiла Морес"

- Містере Нотрил, ви впевнені, що халат - відповідний одяг?

- Містере Нотрил, ви вдома? – вже наполегливіший крик з-за дверей.

- Відкривай, Лаурі. Твій халат скаже багато про що, так ти допоможеш мені її позбутися.

- Ви впевнені?

- Так, Лаурі, відчиняй. Я буду у ванній кімнаті.

Містер Нотрил перемістився, я залишилася біля дверей одна в тому ж білому халаті. Так... Ситуація.

Ой, не на добро, чую м'яким місцем.

Відкриваю.

- Здрастуйте, міс Качовскі. Вибачте, містер Нотрил дуже зайнятий, - тараторю, стоячи перед непроханою гостею в халаті, розтягую обличчя в посмішці, виглядає, мабуть, дуже дивно.

- Я принесла йому лазанью, - міс Качовскі каже вже менш впевнено, намагається розглянути щось за моєю спиною.

- Дякую, ви дуже добрі, але містер Нотрил не може вийти, він зайнятий науковою роботою, пише невідривно. Він просив передати свої вибачення.

- Дякую, - продовжує заглядати у квартиру, не поспішає йти. - Давайте я занесу лазанью, залишу на столі для містера Нотрила.

- Не варто, міс Качовскі. Це зайве, але дякую вам, - я спробувала зачинити двері, але дебела жіноча рука мені завадила.

- Все-таки візьміть лазанью, я старалася для містера Нотрила, - тицяє мені велику тарілку в руки, я не приймаю.

- Дякую, але містер Нотрил не любить жирне, - відповіла твердіше, щоб у словах не чулося жодної долі сумніву, ще раз вибачилася, відкланялася і зачинила двері. - Фух. Ну, ви й даєте! Хіба я маю вирішувати такі питання? Містере Нотрил!

- Лаурі, з жирним ти явно переборщила, звучало двозначно.

- Я нічого такого не мала на увазі, - виправдовуюся, адже я не натякала на те, що міс Качовскі жирна, - я говорила про лазанью. Адже це жирна страва, так?

- Так, Лаурі, але все ж таки вийшло багатозначно, - викладач сміливіше вийшов на центр кімнати, продовжує оглядатися, ніби поряд може бути небезпека. - Ну гаразд, хай так і буде. Думаю, вона більше не прийде. Ти мене врятувала. Дякую.

- Нема за що, містере Нотрил.

Знімаю на ходу халат, у ньому спекотно. І взагалі, це не мій халат. Мабуть, містера Нотрила.

- Лаурі.

- Так, містере Нотрил?

- Ти могла б переодягтися? Твій топ зменшився в розмірі, - він повернув голову вбік і незвичайно почухав за вухом, намагається не дивитися на мене.

Я глянула на себе згори, нічого не зрозуміла. Підійшла до дзеркала і… Ой-йой-ой, а топіка вже майже немає, щось схоже на бюстгальтер, а з нього стирчать мої горбки.

- Здається, я трохи погладшала. Груди виглядають більше, - я задоволено хмикнула, продовжуючи себе розглядати. - Як ви думаєте, містере Нотрил? Набрала кілька кілограмів. Це ви мене відгодували. Добре, що все пішло на користь. Груди більші і попа кругліша, правда?

- Лаурі, одягнися. Не провокуй, - він усе ще намагається не дивитися на мене, але я бачу, що очі іноді піднімає, обережно оцінює.

- А інакше що?

- Лаурі, одягнися зараз же! - я майже злякалася, він взагалі не сердиться, тільки важко дихає.

Я зробила крок до викладача, він відступив назад, я зробила два швидкі кроки, він уперся спиною в стіну. Попався. Відступати більше нема куди. Я все-таки накинуся на нього і роздеру.

- Містере Нотрил, а є таке заклинання, - стою за крок від викладача, дивлюся йому в очі знизу, облизую губи, - щоб збільшити груди? Мені б до третього розміру. Приблизно ось так, - піднімаю груди руками, стягую в центрі, намагаюся показати потрібний розмір, але слабо виходить, тому що стискати мені, як і раніше, нічого.

- Лаурі, у тебе і так все гаразд із розміром, - тепер чую напруження в голосі. - Припини мене спокушати, - каже це, а сам уже кладе руки мені на талію.

- Хочете, щоб я покликала міс Качовскі? - я жартую звичайно.

- Лаурі…

Містер Нотрил чинив опір недовго. Сам потягнувся до моїх губ, жадібно цілує, ніби для нього це теж не вперше. Руки гладять мою талію, він притягує мене до себе, продовжуючи пристрасно цілувати. Його язик проходить моїми губами, потім плавно проникає між ними, пестить усередині. Не знаю, як він це робить, але такі поцілунки з язиком змушують мене тремтіти. Я готова віддатися йому в коридорі на підлозі, аби він не зупинявся.

Ми стоїмо біля стіни, наші ноги сплітаються, стикаючись по всій довжині. Я просунула одну ногу між його колінами, притискаюся всім тілом, відчуваю його відгук, твердий стовбур тисне мені в живіт. Хочу вхопитися за нього, провести по ньому рукою, затиснути в кільці пальців. Моє тіло готове прийняти його, я теку від збудження, труся об його міцні м'язи. Містер Нотрил тим часом ніжно пестить моє тіло руками, наші язики вже танцюють танго. З мене течуть нові та нові потоки, заливаючи не лише білизну, а й шорти.

Чоловічі руки підхопили мене під сідниці, я повисла на містері Нотрилі, обхопивши його ногами. Він несе мене до спальні. Ми продовжуємо цілуватися, я злегка стогну, притискаюся розкритими стегнами до нього, трусь об твердий чоловічий живіт.