Читати книгу - "Максим Темний. Володар Заборонених Земель., Костянтин Шелест"

Вийшов в основний зал, дійшов до місця, де залишилися сліди телепорту. Що ж тут у підсумку сталося? Дістав свою пряжку з кишені. Може її потерти треба? "Трах-тібідох" сказати? – І провалився у видіння.

…

– Ортана, якого Темного відбувається? – голос Інвара звучав перелякано і верескливо.

– Замовкни! Не заважай мені думати!

– Та що ти там думаєш ще? Іти треба звідси, терміново! – це вже Седж, – замок розвалюється! Ще один такий землетрус він не витримає.

– Дайте! Мені! Подумати! – закричала магеса на всіх. Але оскільки виглядало це так, ніби людина, що стояла в задумі, раптом заволала поганим жіночим голосом, то прислуга, яка й так до цього тулилася по стінах, не витримавши напруження пристрастей, з переляку кинулася в різні боки.

– Та плювати мені на те що ти там думаєш! Інвар! Де ти там? Ти ж бував у цьому тілі не раз... як треба зробити, щоб телепорт запустити? – продовжував Седж.

– Куди запустити? – Інвар явно тупив, утім, як і завжди, схоже.

– Та плювати куди! Подалі звідси! Ти хіба не бачиш? – земля стала дибки і висохла за день. Нові гори, скелі... Вода пішла. Пустеля від краю до краю. Учора двох слуг потягла якась темна тварюка. Ми з тобою таку бачили колись біля твоєї вежі, але вона не була такою величезною. Час зупинився, там літо, а в нас осінь, і це все за два кроки звідси... Щось відбувається, і явно недобре!

– Поїхали... Гей ви всі! Слуги! Готуйте коней – їдемо всі в селище, швидше... – Ортана махнула рукою попередника Макса слугам.

…

Це видіння було дуже коротким. І таким же мало інформативним. Щось почалося. І на цьому все. Найімовірніше – та сама катастрофа, після якої і з'явилися Заборонені землі. Раз там у них землетруси й пустелі за день створюються. Ну і маги ці... самі не розуміють, що й чому, утнули щось і намагаються втекти. Ок, нічого це в його уявленні світу не змінює. Засів за книжки, що потягнув із кімнати Ортани. Усе так само, як і з тими, що були в кімнаті Катора – нічого зрозуміти не зміг. Може в цьому є якийсь фокус? Може зашифровано? Може, теж треба щось наказати і вся ця абракадабра стане зрозумілою? Зайнявся переглядом кожної книжки посторінково. Крісло розтягнулося в затишне ложе, голова зручно прилаштувалася на підйомі...

"Умова виконана. Процедуру дотримано. Інформацію завантажено. Блокування доступу зняти після закінчення загальної перевірки." – зелені рядки пробігли перед очима. Це що ще таке? Наснилося? Точно, задрих якісно. Дивно навіть – давно вдень не спав. А тут щось розморило. Хоча... день зараз чи що – не відомо. Ну й добре, раз хочеться – не треба знущатися над собою.

"Повідомлення готове." – з ложа аж підкинуло. Та що таке... Яке повідомлення? Хто ти, чудовисько? Знову ця... Шиза? Чи з'їв чогось не те...

"Повідомлення готове. Слухай."

– Добре, слухаю – вголос сказав Макс, змирившись, – розмовляєш ти, звісно, кострубато...

Приємний, молодий, чоловічий голос, втомлений і сумний, зазвучав просто в голові.

"Пане Мак Сіме, прошу мене вибачити за таке безцеремонне поводження. Це вимушений захід, лише надзвичайні обставини змусили мене вчинити таким чином. Мене звати Леннар. Донедавна я був Принцем Імперії Зартак. У цей момент – найімовірніше вже колишньої імперії. Думаю – ви знаєте про це, як і про мене. Був – тому, що мене вже немає. Вважаю, що багато чого з того, що я вам скажу, для вас уже не новина, але сказати маю. Ви розумна і кмітлива людина і якщо ви чуєте це повідомлення, то певні події відбулися.

Так вийшло, що в мене була можливість вивчити вашу особистість і переглянути вашу пам'ять. Ще раз вибачте – мені потрібно було вирішити, як діяти далі, а для цього потрібно було знати, хто ви і який ви... У мене не було іншого вибору, прошу мене зрозуміти. Ситуація була така, що за збігом обставин, я і ще п'ятеро душ, сутностей – називайте як хочете, ми всі перебували у вашому тілі. Точніше – у тілі того Мак Сіма Темного, який потрапив сюди до вас. Не можу вам пояснити, як це можливо – сам цього не знаю. Прийміть це як є. Винна в цьому Ортана і ще одна дівчина, Трея... моя учениця. Прошу її пробачити – вона не могла зробити по-іншому, надто молода й недосвідчена, та й не знала вона майже нічого. Ортана та інші хотіли дістатися до моїх знань, частково їй це вдалося. Також вона знайшла деякі мої записи. Точно так само, покопирсавшись у пам'яті вашого попередника, вона змогла дізнатися і про вас, і про ваш світ. Просто зараз, у цей момент, вона готує перехід туди. Ортана – страшна особистість, холодна і розважлива. Решта четверо – просто негідники. Перехід Ортани у ваш світ не можна допустити. Вона захопить нові тіла, розділить душі, а далі вони всі будуть творити все, що захочуть. Як виявилося – їх ніколи не зупиняли чужі проблеми та чужий біль. На жаль, я занадто пізно про це дізнався. Через них уже загинуло багато людей... моя, – він трохи затнувся, – кохана... І багато ще загине – перенесення в інший світ великої кількості людей і предметів великої маси зі збереженням свідомості та пам'яті потребує величезних затрат енергії і дуже, дуже точного налаштування. Камені переходу були створені Древніми. Як їх налаштовувати – ніхто не знає. Є тільки мої дослідження і Керуюче кільце. Свій заряд сили в каменях давно вичерпався. Ортана вже наситила один камінь, погубивши сотні людей через величезний біль. Але знання її не точні й не повні. А головне – у неї немає Керуючого кільця. Без нього виникне неузгодженість процесів, що обов'язково спричинить пошкодження структур і спотворення в законах світобудови. Може статися що завгодно в катастрофічному варіанті. Як наслідок – буде багато жертв. – Голос у голові знову зробив паузу – Коли прохід у ваш світ відкриється, я постараюся першим відправити туди ворона з цією каблучкою. Метал перстня теж створений Древніми. Він дуже непростий, я не встиг ні в чому до пуття розібратися. Туди я переніс усю пам'ять, усе, що я знав і про магію, зокрема... туди ж запишу й це повідомлення. Сподіваюся, мої знання допоможуть вам у нашому світі. Прошу тільки зробити так, щоб про особисте ніхто не дізнався, – пару рахунків Леннар знову мовчав, зітхнув важко і продовжив, – раз ви чуєте це повідомлення – значить, важливе вже  відбулось, і мені вдалося вплинути на події і не допустити їхнього небажаного розвитку, перстень потрапив до вас, а ви самі потрапили в наш світ, а потім сюди. Найімовірніше – з моєї вежі, там був налаштований телепорт... Це повідомлення мало стати доступним вам лише за певних умов. Ваш попередник... Він мав бути знищений. Як і всі ті, хто в ньому. Вибачте, але так мало статися. Не картайте себе – він уже повністю втратив свій розум під впливом чужих... – Я не міг знищити його сам раніше, але зміг зробити так, що за будь-якого використання каменя переходу всі, хто мешкав в його розумі, потрапили сюди. У цей центр. Ніхто з них не зможе більше вийти звідси, – вкотре голос знову замовк. – Максим. Мені потрібна ваша допомога. Мене вже немає. У той момент, коли ворон із кільцем пройде перехід, я закінчу своє існування. Спробуйте очистити моє ім'я. Я не можу залишитися в пам'яті людей... таким, мерзотником, якого з мене зробили. Нехай люди знову думають про мене добре... Щоб моя кохана... була рада. Ви зможете це зробити, у вас честь і совість не на останньому місці... спробуйте знайти того, хто вбив мого батька. Він не був добрим імператором, та й неможливо бути добрим на такому місці, але й помирати так, він не повинен був. Думаю, що той, хто це влаштував – він же й організував усе, що сталося далі в імперії. І ви з ним ще зіткнетеся. Імперія – це таке... Імперії з'являються і розпадаються. Але жертви... хаос і занепад... ці дурні... вони знищили мою Академію. – Леннар знову помовчав. – Я віддаю вам усе, що в мене є, усі свої знання. Просто так, без умов. – Голос явно почав поспішати. – Ви дізнаєтеся все, що знав про магію я і навіть те, що завжди було під забороною. Допоможіть цьому світу... якщо не виправити його, то хоча б вижити. У систему центру закладено програму, яка мала використовуватися в цьому центрі навчання. Вона проведе вас через усі етапи. Буде важко. Адже ви всього лише Білий маг. Це означає, що сила у вас не велика. Менша за всіх. Седж був тисячократно сильнішим за вас. А може й набагато сильнішим. Але ви розумні, я вірю, що у вас вийде. – На цьому голос замовк.