Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

Стьопка підійшла до краю плавучої платформи, сіла і опустила ступні у воду. Вода була прохолодна, але дуже приємна. Жінка з насолодою опустила ноги глибше і навіть застогнала від блаженства, але потім прикусила губу.

             «Треба знайти в собі сили і попросити відвести мене додому... Але ж біля будинку може чекати Гор, а якщо вони почнуть битися? Гадство, що робити? Може й справді залишитися на нічліг? Запруся в кімнаті і спробую ТЕ САМЕ зробити тут? Але Мітя знатиме, чим я там займаюся… Як соромно!» Стьопка опустила руки в річку, зачерпнула води і вмилася. Прозорі краплі побігли по шиї, шмигнули в улоговину між грудьми, подарувавши швидкоплинне задоволення.

             Мляво бовтаючи ногами, несподівано відчула щось дивне. Легкий, практично не відчутний дотик. Жінка подивилась у річку, але нічого не помітила окрім прозорої води. Дотик повторився.

-М-мітя, а хто водиться у твоїй річці? - запитала, облизавши губи, - зараз тут може хтось плавати?

-Багато хто водиться, але до мого житла без дозволу не запливають. Не бійся, - повторив з натиском, - тут немає нікого, окрім нас двох… - що він хотів сказати їй цією, явно двозначною фразою, Степанія на той момент не зрозуміла.

            Ласкавий дотик повторився, цього разу одночасно на обох ступнях. Степанія сиділа боком до водяника і виразно бачила, що він колупає вилкою омлет і навіть не дивиться в її бік.

             "Що це?" промайнуло в голові, щоб тут же забутися… Ніжні, водяні «лапки» обхопили ступні, прослизнули між пальців ніг і натиснули. Відпустили і знову натиснули. Стьопка закусила губу, щоб не застогнати від неймовірного масажу і подивилася на Мітю. Але він думав про своє, малюючи вилкою візерунки на тарілці.

            Прохолодне торкання перемістилося вище, обережно обхопило кісточки, остуджуючи киплячу шкіру, погладило під коліном. Степанія не винесла, опустившись без сил на дерев'яну підлогу тераси, заплющила очі. Все тіло здавалося однією великою чуттєвою зоною, чого не торкнися - скрізь приємно, навіть якщо це, всього-на-всього, коліно.

            «Невидимка» наважився і дозволив собі продовжити ласки, залишаючи за собою мокрий слід на палаючий шкірі. Погладив зовнішній бік стегон, пробрався на талію. Ці рухи були схожі на ласки чоловічих рук, такі ж збуджуючі. Ні, це було набагато приємніше, волога дарувала подвійне блаженство розпаленому тілу.

            Степанія не відчула, коли покривало зісковзнуло з плеча, а сорочка задерлася вище за талію. Тіло більше не відчувало нічого іншого, сфокусувавшись на глибокому задоволенні.

            «Мокрі» торкання наполегливо перемістилися вище, поневоливши жіночу волю. Вони були скрізь, омили обличчя, змочили пересохлі губи, приголубили шию.

            А потім вона загубилась у неймовірно сильних відчуттях, яких до цього моменту не відчувала ніколи. Вода пестила її скрізь, «мокрі пальці», наче пальці коханого, дарували насолоду. Це тривало і тривало, невідомо скільки часу, бо він то зупинявся, то починав шалено бігти, що неможливо було оговтатися.  

Однієї хвилини вона не витримала. Це сталося. Уперше у житті! Степанія закричала і вигнулась у невидимих ​​руках. Тіло струсонула потужна, визвольна розрядка. Крик луною розлетівся над водою і на мить все стихло, навіть цикади сполохавшись, замовкли.

            Поки вона звивалася, «мокрі» пестощі тривали, але вже у заспокійливому ритмі. І коли її «відпустили», Стьопка розімкнула повіки, щоби потонути в темно-синіх очах Міті! У них вирував штормовий океан! Сидячи в тому ж кріслі в напруженій позі він, не моргаючи, дивився на жінку в мокрій сорочці на тремтячому тілі. Вона не винесла цього погляду і заплющила очі.

            Степанида здригнулася. Розплющила очі і подивилася на зоряне небо. Вона лежала на терасі, замотана в те саме покривало, а ступні все ще були у воді. "Я заснула?" Вона ривком сіла і подивилася на всі боки. Водяника не було, стіл прибрано.

"Так це був сон?!"

         Піднялася на ноги і зіткнулася з Мітею, який якраз повернувся.

-О, ти прокинулася, - сказав ласкаво, - а я тобі ванну набрав, дозволиш?

Не дочекавшись відповіді, підхопив на руки і, ніби пушинку, поніс у хату.

-Мітю... я спала?

-Так, відключилась прямо на терасі, втомилася, рибка, - і цмокнув у ніс. Побачивши уражене обличчя Стьопи відразу вибачився, - пробач… важко не дозволяти собі, хоча б трохи…

-Хоч би трохи? – повторила луною, – а мені таке наснилося…

-Так? - запитав, ніби як, зацікавлено, - сподіваюся, не кошмар? Як ти?

-Знаєш, краще...

-Я радий…

-Сняться людям неспроста ерогенні місця, - пролепетала одними губами, поклавши голову на чоловіче плече.

-Що?

-Н-ні, нічого...

       Водяник поставив її на підлогу біля ванни за ширмою у своєму підводному притулку і сказав:

-Сьогодні спиш тут, а я нагорі. Рушники тут, - показав на вішалку, - у якості піжами пропоную свою футболку. Не хвилюйся, вона нова. Завтра підберу тобі щось із одягу, не ходити ж, справді, в ковдрі. Так, здається, все. Якщо щось знадобиться – голосно крикни. Угу?