Читати книгу - "Незграбна дружина боса, Торі Шей"

Олександр

Попередження! У цьому розділі описано сцени насильства та жорстокості, які можуть бути неприємними для деяких читачів. Зокрема, увага зосереджена на фізичному насильстві та моральному тиску, що може викликати дискомфорт або стрес. Прошу бути обережними при читанні, якщо ви чутливі до подібних тем.

Звук кісток, які хрумтять під моєю ногою, приносить мені неочікуване задоволення. Відчуваю, як цей виродок, Вадим, стогне і намагається вирватися, але марно. Його тіло вже не може змагатися з моїм, і я стискаю руку ще сильніше, відчуваючи, як він стискає зуби від болю.

— Я хочу розповісти тобі одну історію, Вадиме, — кажу я, голос мій спокійний, але відчутний натяк на гнів прокрадається в кожне слово. — Моя тітка колись повірила своїй найкращій подрузі. І вона поїхала з нею в Італію на, як вона сказали, безкоштовний відпочинок, — продовжую, наче не помічаючи, як його тіло тремтить під моїм. — Але замість цього вона опинилася в руках виродків, які продають жінок. Знаєш, для чого? Щоб задовольняти хворі фантазії таких, як ти.

Його дихання стає уривчастим, але я не зупиняюся.

— Навіщо ти мені це розповідаєш? — прохрипів він, але я бачу, що страх уже починає поглинати його.

— Дослухай до кінця, — перебиваю його, стискаючи руку ще сильніше. — На чому я там зупинився...? Так ось. Мою тітку та інших дівчат врятував один чоловік. Він не просто звільнив цих дівчат, Вадиме. Він знищив кожного, хто брав участь у цьому брудному бізнесі. Угадай, ким він був?

Я роблю паузу, даючи йому час на роздуми, але бачу, як він похитує головою, не знаючи, що відповісти.

— Він був ка-по, — кажу я, нахиляючись ближче до його обличчя. Мій голос тепер тихий, але кожне слово лунає як постріл.

— Хто-о? — заїкаючись, перепитує він, не розуміючи, куди я хилю.

— Мафіозі, Вадиме, мафіозі, — повторюю я з усмішкою, що більше схожа на хижий оскал. — Розумієш, що це означає?

Він мовчить, і я бачу, як його очі налилися жахом, коли він починає розуміти, що його чекає.

— Я кожне літо проводив на їхній виноробні, — продовжую я, відпускаючи його руку і крокуючи навколо, наче веду лекцію. — Але це було прикриття. Те, що там відбувалося насправді, залишалося за закритими дверима. Хоча вино вони також виробляли. І я, хлопчина, виростав, спостерігаючи за всім цим.

Він не відводить від мене очей, сподіваючись, що я зупинюся. Але зараз я зупинятися не збираюся. Я лише відчуваю, як задоволення від цього моменту заповнює мене.

— І знаєш, що мій дядько зробив з колишнім моєї тітки, який також бив її, як це робив ти з Даною? — питаю я, нахиляючись ближче до його вуха, щоб він міг відчути кожне слово.

Губи цього недоноска ледь розкриваються, і я бачу, як він намагається щось сказати, але від страху слова не виходять. Я даю йому кілька секунд на усвідомлення, а потім шепочу:

— Він зробив так, що він більше ніколи не зможе завдати болю жодній жінці.

Його тіло затиснуте між моїм і стіною, і я відчуваю, як він стає дедалі слабшим.

— Мій дядько був безжалісним. Він не просто вбив його. Ні, це було б занадто легко. Спочатку вони змусили його пройти через кожну хвилину того болю, який він завдав моїй тітці. Кожен удар, кожна рана, кожен крик… усе це було повернуто йому сторицею. Спочатку він зламав його фізично та психологічно. А потім… він наказав своїм людям закопати його живцем. Ти уявляєш собі, Вадиме, як це — лежати в холодній землі, відчувати, як вона стискає тебе, як з кожним подихом ти наближаєшся до смерті? Вони закопали його так глибоко, що навіть його проклятий голос не міг прорватися на поверхню.

Я відхиляюся назад, спостерігаючи, як його обличчя блідне. Тиша наповнює простір між нами, і я бачу, як його страх перетворюється на паніку.

— І зараз, Вадиме, — продовжую я, голосом, який стає все тихішим і загрозливішим. — Я збираюся зробити те ж саме з тобою. Але, на жаль, не таке жорстоке. Я ж не можу бути монстром в очах коханої, розумієш?

Я дивлюся на Вадима, що лежить переді мною, з цим жалюгідним виразом на обличчі. Він намагається впоратися з болем, але від страху його руки трясуться, і я бачу, як піт стікає по його лобу. Цей виродок завдав Даної більше болю, ніж я можу собі уявити, і тепер настав час відплати.

— М-мо-же, домовимося? — нарешті прохрипів він.

Я відчув, як всередині мене все закипає від відрази. Домовимося? Після всього, що він зробив? Після всього, через що пройшла Дана? Він думає, що кілька жалюгідних слів можуть врятувати його? Йому вже нема про що домовлятися.

— Ти знаєш, що таке кохання, Вадиме? — запитую я, але це риторичне питання.

Я знаю відповідь, і він також знає. Він ніколи не кохав Дану. Він просто насолоджувався владою, яку мав над нею. Але тепер все змінилося.

— Відпусти мене... — прошепотів він, сподіваючись, що це змусить мене пом'якшитися.

— Відпустити? — повторюю я, майже сміючись.

Я підіймаю його голову ще вище, змушуючи його дивитися мені в очі.

— Твого татка посадять на років… десять, — промовляю, зупиняючись на кілька секунд, щоб він зміг усвідомити почуте. — Але коли він вийде, єдине місце, куди його візьмуть, це двірником.

У мене не було багато часу, щоб купатися в цьому морі бруду, але достатньо, щоб зрозуміти, що його батько був справжнім монстром у своєму роді. Брудний корупціонер, головний прокурор, який збудував свою імперію на крові і стражданнях інших. Дослідивши його діяльність, і те, що я знайшов, змусило мене ще більше ненавидіти цю сім'ю. Одного разу в дитячому садку отруїли дітей через зіпсовану їжу, і цей випадок викликав справжню паніку в місті. Батьки плакали і вимагали правосуддя, але замість цього вони отримали мовчання. Справу швидко зам'яли, винуватців так і не знайшли, а головний прокурор Григорій Михайлович отримав ще одну «подяку» за свою «справедливість». І це був лише верхівка айсберга. Були ще десятки інших випадків, кожен із яких закінчувався грошовими виплатами і закриттям справи. Дорослі, які ставали жертвами насилля, не знаходили справедливості, бо Григорій Михайлович завжди був на стороні тих, хто платив більше. Люди втрачали свої домівки, роботу, а іноді й життя, через його жадібність і бездушність. Але цей час для нього закінчився. Я подбав про те, щоб всі його справи вийшли на світло.