Читати книгу - "Світова гібридна війна: український фронт"

Для безпосередньої підготовки і під час анексії Криму, а також у подіях на сході Украї­ни російські розвідувальні служби використовували релігійні громади, бо це майже ідеальне середовище для здійснення впливу на велику кількість людей. Релігійний фактор використовується ними і на решті території Украї­ни, а також буде використовуватися надалі. Хоча Украї­ні не властива будь-­яка міжрелігійна ворожнеча і до подій 2014 р. виникали лише окремі спірні питання, вирішення яких відбувалося у межах правового поля та не набувало насильницьких форм.

Підривна діяльність спеціальних служб РФ не обмежується лише захоп­леними територіями. Існує небезпека для громадян Украї­ни, які мають відвідувати РФ: співробітники ФСБ РФ з використанням погроз і шантажу здійснюють спроби вербування таких осіб.

Також із початком гібридної війни суттєво активізувалася діяльність російських спецслужб за межами Украї­ни, при цьому її основними напрямами є:

— компрометація нашої держави на міжнародній арені (у т. ч. через намагання створити в очах міжнародної спільноти образ нашої краї­ни як держави — спонсора тероризму);

— спроби впливу на прийняття рішень міжнародними організаціями (ООН, ОБСЄ, ПАСЄ тощо);

— проведення інформаційно-­пропагандистських акцій, дезінформаційні викиди;

— скорочення або унеможливлення надання Украї­ні міжнародної допомоги;

— спекуляції на теми, пов’язані з правом націй на самовизначення;

— роздмухування антиукраїн­ських настроїв (у т. ч. спекулюючи на спірних історичних питаннях);

— інспірування тем «русского мира», необхідності захисту російськомовних громадян;

— підривна діяльність у кіберпросторі;

— підтримка діяльності проросійських політичних сил та антиукраїн­ських недержавних та громадських організацій і рухів у краї­нах ЄС і у світі.

Нині триває робота російських спецслужб з дискредитації політики нашої держави, органів центральної і місцевої влади, керівництва правоохоронних органів та командування Збройних Сил, не припиняються спроби впливати на прийняття ними рішень, забезпечується підтримка організацій сепаратистської спрямованості. З появою в Украї­ні волонтерського та добровольчого руху у спецслужб РФ виник новий напрям діяльності з їх компрометації. А внаслідок активізації антикорупційної компанії в Украї­ні інтерес для спецслужб РФ становлять і недержавні організації, які опікуються проб­лемами боротьби з корупцією.

Таким чином, російські спецслужби займають провідне місце у реалізації планів Кремля щодо Украї­ни. Останні кадрові зміни в спецслужбах РФ, створення Націо­нальної гвардії, плани значного розширення пов­новажень ФСБ є свідченням того, що керівництво Росії для вирішення зовнішніх та внутрішніх проб­лем краї­ни робитиме ставку на сильні та підконтрольні спецслужби, які продовжуватимуть активно діяти проти Украї­ни і після закінчення активної фази гібридної війни та припинення безпосередніх бойових зіткнень у районі проведення АТО.

10.3. Дипломатичне прикриття гібридної агресії

Дипломатичне прикриття гібридної агресії стало характерною ознакою дій Російської Федерації та її керівництва як форма і елемент ведення неоголошеної гібридної війни проти Украї­ни починаючи від лютого 2014 р.

Заради досягнення своїх геополітичних завдань та агресивних цілей, які порушують інтереси всіх без винятку держав світу, Росія грубо нехтує нормами міжнародного права, зневажає міжнародне співтовариство, прикриваючи свої дії передусім дипломатичними методами.

Сьогодні Москва фактично прирівнює зовнішньо-­дипломатичну компоненту до військової. І недарма, оскільки перемовини, інтриги, різноманітний тиск, вкидання інформації, заперечення, підміна, зміщення акцентів, напівправда, відволікання уваги, вплив на прийняття рішення, процес формування квазіреальності російськими дипломатами і представниками російської держави є частиною кремлівської стратегії гібридної війни.

Дипломатичну компоненту можна вважати ключовою серед сукупних дій російської агресії військового, економічного, інформаційно-­пропагандистського змісту. Вона спрямована на вирішення конкретних завдань із максимального прикриття та нівелювання російської участі у зазначених вище діях проти суверенної Україн­ської держави.

Серед проявів прикриття гібридної війни дипломатичними діями можна виділили такі:

— заперечення агресії проти Украї­ни;

— представлення агресії як внутрішньоукраїн­ського громадянського конфлікту;

— заперечення будь-­якого порушення норм міжнародного права та, відповідно, необхідності задіяння міжнародно-­правових механізмів, у т. ч. передбачених Статутом ООН, документами ОБСЄ та іншими міжнародно-­правовими документами;

— фальсифікація фактів та дезінформація громадськості; підміна понять та використання інших методів і засобів пропагандистської війни;

— маніпулювання нормами та принципами міжнародного права при здійсненні анексії АРК та м. Севастополь, зокрема, принципом права націй на самовизначення;

— широке використання неправдивої та викривленої інформації на багатосторонніх та двосторонніх міжнародних заходах з метою вигідного для себе представлення подій довкола Украї­ни та звинувачення україн­ської сторони у масовому порушенні прав людини, «геноциді», недотриманні зобов’язань (Мінські домовленості) тощо;

— оприлюднення позитивних сигналів і декларацій за відсутності реальних конструктивних зрушень на практиці;

— використання усіх форм тиску, погроз та шантажу при проведенні консультацій щодо врегулювання конфлікту.

Найефективнішими діями з боку РФ можна вважати:

— використання права вето у РБ ООН та консенсусного принципу прий­няття рішень в ОБСЄ для блокування рішень, необхідних для врегулювання ситуації в/довкола Украї­ни;

— активне використання «російського фактора або впливу» при формуванні політики щодо Украї­ни окремими європейськими державами та позицій іноземних ділових, експертних кіл та громадськості;

— проведення безпрецедентної за масштабами інформаційно-­пропаган­дистської кампанії на міжнародному рівні з використанням усього спектра можливостей (телебачення, преса, інтернет, інформаційні заходи тощо) з метою формування у громадян іноземних держав вигідних для РФ уявлень про події довкола Украї­ни та власного іміджу як «рятівника», «миротворця» тощо.

З метою прикриття різноманітних дій (анексія АР Крим, конфлікт на Донбасі, трагедія з малайзійським авіалайнером тощо) дипломати РФ часто вдавалися і продовжують вдаватися до прийому зміщення акцентів щодо подій на сході Украї­ни та перекладання відповідальності за них на нашу державу.

Російська пропаганда широко використовує будь-­які дипломатичні можливості та інформаційні приводи для донесення власних ідеологічних меседжів та посилення інформаційних впливів. Зокрема, слід звернути увагу на численні заяви і коментарі очільника МЗС РФ С. Лаврова, постійного представника РФ при ООН і РБ ООН В. Чуркіна та інших високопосадовців Росії. Мета таких дій — не переконати, а зробити інформаційне поле максимально брудним, звинувативши в усьому іншу сторону, сприяти перемозі власних наративів. Кремль спростовує власну відповідальність і продовжує не визнавати своєї участі у злочинах.

Натомість україн­ські дипломати наполегливо працюють над досягненням своїх ключових цілей — закріплення позиції Украї­ни щодо конфлікту на Донбасі в рішеннях міжнародних організацій, надання об’єктивної інформації про ситуацію на сході нашої держави та в Криму, підтримання міжнародної безпеки, забезпечення прав людини на окупованих територіях, допомоги внутрішньо переміщеним особам тощо.

В умовах триваючої агресії проти нашої краї­ни вкрай важливе політичне та міжнародно-­правове значення мало схвалення Генеральною Асамб­леєю ООН переважною кількістю голосів резолюції 68/262 «Територіальна цілісність Украї­ни» (27 березня 2014 р.).

Із початку