Читати книгу - "Світова гібридна війна: український фронт"

російської агресії проти Украї­ни відбулося понад 30 засідань РБ ООН. Росія як постійний член цієї структури активно блокувала будь-­які ініціативи Украї­ни та її партнерів щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. Одним із маніпулятивних прийомів російської делегації під час проведення цих засідань було відволікання уваги від вирішення нагальних проб­лем, коментування подій та явищ у вигідному для РФ світлі для створення необхідного контексту. Вочевидь неприпустимо, що краї­на, яка є агресором, продовжує мати такий інструмент впливу, як право «вето» у Раді безпеки ООН.

Президент Украї­ни П. Порошенко у своєму виступі у вересні 2016 р. на загальних дебатах 71-­ої Генеральної Асамб­леї ООН наголосив, що обмеження права «вето» під час ухвалення рішень щодо запобігання та врегулювання конфліктів має стати пріоритетним завданням при реформуванні Ради Безпеки. Крім того, потрібно продумати механізми офіційної фіксації доказів агресії одних держав проти інших та передбачити чітку відповідальність згідно із принципами Статуту ООН.

Майже рік членства Украї­ни у Раді Безпеки ООН дає нам додаткові можливості для представлення нашої позиції й активної участі у напрацюванні рішень з інших глобальних питань, які приймаються РБ ООН.

Украї­на має і надалі домагатися засудження агресивної політики Росії у найвпливовішій міжнародній організації, якою є ООН, та підтримувати формування антипутінської коаліції держав. Враховуючи російські можливості та статус РФ, сьогодні цього неможливо досягти у Раді Безпеки. Тому цю боротьбу необхідно перенести у Генеральну Асамб­лею ООН та зосередитися на пошуку підтримки в цьому питанні серед делегацій інших країн.

З огляду на порушення Російською Федерацією своїх зобов’язань стосовно гарантування територіальної цілісності та суверенітету Украї­ни, її військове вторгнення на територію нашої держави та ескалацію напруги в Украї­ні, 21 березня 2014 р. за результатами тривалих багатораундових переговорів усі 57 держав — учасниць Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) ухвалили рішення про направлення в Украї­ну Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ (надалі — СММ).

СММ відведено провідну роль у моніторингу виконання Комплексу заходів, пов’язаних з імплементацією Мінських домовленостей, досягнутих під час зустрічі президентів Украї­ни, Франції і Росії та канцлера Німеччини 12 лютого 2015 р. Також у щоденних доповідях СММ містяться результати моніторингу за дотриманням режиму припинення вогню, відведенням важкого озброєння та встановленням сталого спостереження за ділянкою україн­сько-­російського державного кордону, який не контролюється Урядом Украї­ни.

Однак російська сторона намагається використати діяльність СММ у своїх цілях і здійснювати вплив на ситуацію на сході Украї­ни через своїх представників цієї місії. Справа в тому, що 24 співробітники СММ мають громадянство РФ (другий показник за чисельністю представників), багато інших поділяють проросійські настрої (громадяни країн пострадянського простору: Вірменії, Білорусі, Таджикистану, Киргизстану, Казахстану, Молдови, а також низки колишніх країн Варшавського договору), перебуваючи під впливом російської пропагандистської машини.

РФ через своїх «агентів» застосовує всі можливі засоби, щоб у рамках ОБСЄ і СММ блокувати різноманітні рішення. Однак при цьому постійно лицемірно заявляє про необхідність мирного вирішення конфлікту на сході Украї­ни відповідно до Мінських домовленостей. Це лише маленький елемент мозаїки російського дипломатичного прикриття агресивної політики Кремля.

Схожі підходи застосовувалися і щодо трагічних подій, пов’язаних зі збиттям авіалайнера «Малайзійських авіаліній» улітку 2014 р. Використовуючи власну пропагандистську машину, шляхи поширення інформації, включно із дипломатичними, залучаючи експертів, російська сторона розповсюджувала вигідні їй, однак далекі від справжньої, версії катастрофи пасажирського літака, звинувачуючи у цій трагедії Украї­ну.

28 вересня 2016 р. Міжнародна група із розслідування катастрофи малайзійського Боїнга-777 рейсу МН17 оприлюднила доповідь, представивши проміжні висновки кримінального розслідування причин катастрофи авіалайнера, зокрема, щодо системи озброєння, з якої було збито літак, і місця запуску ракети. Було оголошено дані про те, що літак було збито ракетою серії 9М38, запущеною з російського зенітно-­ракетного комплексу «БУК». Також встановлено, що цей комплекс було доставлено в Украї­ну з Російської Федерації і після використання для атаки на авіалайнер було повернуто на російську територію.

Можна очікувати, що керівництво Кремля вкотре буде спростовувати свою причетність до катастрофи та шукатиме різні можливості, у т. ч. і дипломатичні, для її публічного заперечення. Втім, для Украї­ни, спільно із партнерами по міжнародному розслідуванню, важливо довести його до логічного кінця і притягти до відповідальності винних за знищення цивільного літака.

Іншим прикладом дипломатичного прикриття РФ своїх дій може слугувати її піврічне головування в Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) у період із січня по червень 2016 р. За цей період Росією було здійснено численні спроби підміни понять і намагання продемонструвати свою важливість для розвитку економічного співробітництва в межах організації, незважаючи на порушення нею основ міжнародного права та засадничих принципів ОЧЕС щодо перетворення Чорноморського регіону на простір миру, стабільності та процвітання.

Варто зазначити, що схожий тип поведінки характеризував дії представників РФ під час засідань Парламентської асамб­леї ОБСЄ (ПА ОБСЄ). Так, зокрема, у ході минулорічної, 24-­ої літньої сесії цієї організації (5—9 липня 2015 р.) було ухвалено Гельсінкську декларацію, яка включає, серед іншого, дві резолюції на підтримку Украї­ни: «Продовження очевидних, грубих та невиправлених порушень РФ зобов’язань у рамках ОБСЄ та міжнародних норм» та «Щодо викрадених та незаконно утримуваних в Російській Федерації україн­ських громадян». Російська делегація на знак протесту ухвалила рішення не брати участі у сесії ПА ОБСЄ у повному складі.

Представники РФ, які брали участь у роботі 25-­ої сесії ПА ОБСЄ (1—5 липня 2016 р.), відмовилися обговорювати резолюції щодо АР Крим («Про порушення прав людини та основних свобод в Криму, порушення прав кримськотатарського населення»), Абхазії і Південної Осетії. А після того, як не змогли переконати учасників засідання відмовитися від прий­няття резолюцій, залишили захід.

На осінній сесії ПА ОБСЄ 2016 р. (30 вересня — 2 жовтня) україн­ська сторона звернула увагу учасників на неприпустиму з точки зору міжнародного права поведінку РФ, яка, продовжуючи окупацію АР Крим, провела там незаконні голосування населення на виборах до Державної думи Росії. Украї­на отримала підтримку численних міжнародних партнерів (націо­нальних парламентів іноземних держав, парламентських асамб­лей, міжнародних організацій), які так само не визнають легітим­ності результатів російських виборів на окупованій україн­ській території.

Зауважимо, що у квітні 2014 р. Парламентська асамб­лея Ради Європи (ПАРЄ) призупинила право голосу російської делегації через анексію АР Крим. Пізніше ПАРЄ кілька разів продовжувала призупинення права голосу і закликала зберегти санкції проти РФ. У відповідь на останню жорстку резолюцію Росія призупинила контакти із ПАРЄ. Такий демарш підриває європейську систему виконання рішень з прав людини, адже Росія може відкликати свій підпис під Конвенцією і не виконувати рішення Європейського суду з прав людини, вдаючись до вже звичних шантажу і тиску. Разом із тим, через своїх «партнерів» і групи впливу всередині асамб­леї російська сторона докладає чималих зусиль, аби повернутися наступного року до зали ПАРЄ без виконання