Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

Олена лежала на ліжку, а Найт обережно, ледь торкаючись шкіри, наносив мазь на опіки. При цьому легенько дмухав на запалені місця, щоб менше щипало. Ні, все-таки він не справжній лікар — лише прикидається. Хіба справжні лікарі діють так сентиментально? Хіба вони торкаються пацієнтів так ніжно, що голова починає йти обертом? Хіба вони при цьому заглядають із занепокоєнням у вічі, щоб тихо запитати:

— Не боляче?

Ні, біль давно минув і навіть тривога вщухла. Ще б пак! Найт дав Олені напевно з десяток різних пігулок. Вони всі пахли, як льодяники. І на смак були як льодяники. Їхній аромат асоціювався з дитинством. І за деякий час стало легко, спокійно та безтурботно, як у дитинстві. Але це доти, доки принц не почав лікувати опіки своїми ніжними дотиками. Точніше, у нього це називалося втиранням мазі. Ось тоді знову серце забилося швидше, а у голові утворився приємний туманець. Він заважав спробам проаналізувати, що сталося за останню годину. Олена добре пам'ятала, як опинилася у пастці, але думати про це не хотілося. А ось що сталося потім, хотілося б згадати, але не виходило.

Спочатку змії, страх та дикий біль. А потім з'являється Найт і весь жах зникає, ніби нічого й не було. А далі... далі, здається, Олена провалилася у свої фантазії. Принц підхоплює її та обсипає тисячею поцілунків і шепоче щось на вухо. Вона не розуміє слів, лише відчуває його гаряче дихання. А потім знову поцілунок. Довгий палкий поцілунок... А тоді вона виринає з фантазій і опиняється у своїй кімнаті...

— Олено, ви повинні мені розповісти докладно про шантажиста, — Найт закінчив обробляти опіки, але залишився сидіти на ліжку поряд. — Думаю, це його рук справа.

— Звідки ви знаєте, що мене шантажували? — здивувалася Олена.

— Вчора ви дуже міцно заснули, довелося відповісти на телефонний дзвінок замість вас.

Напевно, ще кілька годин тому така заява Найта викликала б шквал обурення та нову порцію підозр. Але після недавніх подій у Олени вже не було сил постійно триматися на сторожі. Хотілося повністю довіритися хоч комусь. Точніше, не комусь, звісно, ​​а йому, своєму рятівнику. І вона розповіла все, про що питав Найт. Про підозрілі дзвінки, про вимогу забиратися додому, про погрози викриття. Особливо докладно принц попросив розповісти про сьогоднішній страшний інцидент. І Олена виклала все до найдрібніших деталей.

— Ви маєте підозри, хто це зробив? — поцікавився принц.

— Жодних.

— Чи може це бути Осяяний Кастр чи Осяяний Руаль?

— Ні, цих двох, я якраз підозрюю найменше. Руаль такий милий, добрий хлопець. Не думаю, що здатний на щось погане. До того він сьогодні нездужає.

— Але ви казали, шантажист навалився на вас і дозволив собі інтимні дотики. Може, це було схоже на поведінку нареченого?

Гарне питання. Хлопець справді божеволіє від бажання близькості з коханою, яка постійно вислизає. І якби нічого, крім цих дотиків, не було, то можна було б припустити, що саме Руаль заманив Олену в ліс. Але уявити, що закоханий по вуха ніжний хлопець міг завдати нареченій серйозної шкоди, було неможливо.

— Ні, це не Руаль. За ці кілька днів я встигла переконатися, що він трепетно ​​ставиться до Елен і не зміг би зробити їй боляче.

— А Осяяний Кастр зміг би?

— Про Кастра в мене склалося враження як про дуже відданого і порядного чоловіка. Та й до того ж він повненький. А людина, що навалилася на мене, здається, не була важкою.

Найт поставив Лені ще кілька запитань, і вона докладно відповідала, але з кожним новим, їй ставало це робити все важче і важче — почав морити сон.

Олена заснула посередині фрази. Найт усміхнувся — це вона ще довго протрималася. Стривожений її загальмованістю від пережитого стресу, він дав їй не менше десяти пігулок: знеболювальних, протизапальних і заспокійливих, парочка з яких мала сильний снодійний ефект.

Власне, загальмованість Олени хоч і налякала Найта, але зіграла на його користь. Коли шкідливу магію було нейтралізовано, принц трохи не стримався. Точніше, він зовсім втратив голову. Страх, що не встигне врятувати, потім радість, що встиг, потім знову страх від усвідомлення, що було б, якби не встиг — усі ці сумбурні почуття викликали палке бажання обійняти Олену і не випускати до кінця віків. І він обійняв і не випускав. А коли трохи прийшов до тями і усвідомив, що не лише обіймає, чекав як мінімум ляпаса. Але нічого подібного не сталося — Олена, навпаки, відповідала на поцілунки. Стало зрозуміло, вона не усвідомлює що відбувається. Можливо, на той час на місці Найта їй представлявся її наречений з Основного Світу. Ця думка протверезила. Принц відніс Олену до її кімнати і почав лікування.

А тепер потерпіла спала, а він сидів поруч у кріслі і думав, думав, думав. Якщо не вирахувати шантажиста і не нейтралізувати його, то подібний випадок може повторитися в будь-який момент. Щоб вирахувати негідника, потрібно зрозуміти його мотиви. Що йому було потрібно? Хотів близькості? Хотів налякати? Хотів убити? Поведінка шантажиста виглядала нелогічно.

Сон почав брати гору над Найтом вже під ранок. Він майже задрімав, коли його погляд упав на тумбочку. Там принц помітив невеличкий портретик, якого раніше не бачив. Малюнок зацікавив його. На ньому була зображена маленька Олена. Найт не дуже вмів визначати вік дітей, але, мабуть, тут їй близько п'яти. Миле личко, живі пустотливі очі, на голові два величезні банти. Цікаво, як малюнок опинився у Запасному Світі. Виходить, Олена протягнула сюди з землі не лише монету, а й портретик. Так, стоп! Монета! Пазл несподівано склався в голові. Олені здалося, що нападник її лапав. А раптом не лапав, а обшукував. Але що Олена має цінного? Лише монету.